Книга в моєму житті
Обожнюю аромат "свіжо купленої" книги. Чисті, незаймані чужим оком сторінки шелестять,ніби листя в осінньому парку. Напевно, найприємніший звук для мого вуха.
Читаєш, смакуєш кожне слово, розкладаєш на полички думку автора, а потім складаєш в одне, так краще розуміється. О! Ці змішані відчуття, коли дочитуєш чергову книгу. Водночас відчуваєш насолоду і жаль.
Ти ж разом з героями переживав кожну подію, описану автором, і це все закінчилося! Але відразу береш в руки нову книжку і поринаєш в інший світ. Люблю читати. Книга відіграє величезну роль в житті кожної людини. Розмовляючи з людиною, ти можеш оцінити її рівень освіченості і як часто вона читає книжки. У неї багатший словниковий запас, милозвучніша мова.Навіть спілкування стає приємнішим.
Коли книга є твоїм супутником з дитинства,в дорослому житті набагато легше знаходити вихід з будь-якої ситуації. Які чудеса творить книга. У ХХІ столітті читати модно. Нехай і з різноманітних планшетів чи комп'ютерів, але молодь читає. Що було не типово ще кілька років тому. І це надзвичайно приємно не тільки мені, але і всьому людству. Читаючи, люди розвиваються. І всі це розуміють. Хіба комусь потрібна масова деградація після скількох років еволюції?
"Хороша та книга, яку відкриваєш -смакуючи, а закриваєш — збагатившись", - сказав колись Амос Олкотт. І я зним повністю погоджуюся. Читаючи різноманітні "мильні" романи та безглузді оповідання, ми просто вбиваємо свій дорогоцінний час, якого завжди не вистачає. Фактично, скоюємо злочин протисамого себе. Читати потрібно "правильну" літературу. Перегортаючи останню сторінку книжки, ми повинні збагачуватися. Новими знаннями, досвідом героїв,порадами автора, які нерідко потрібно прочитати між рядками. Не кожному це вдається, але в читанні, як і в будь-якій справі, потрібний певний досвід.Після однієї прочитаної книги ніхто не стане розумнішим. Але після десятка мудрих книг, достойних уваги, наш словниковий запас обов'язково збільшиться. Що вже є цінним для нас. Це ніби маленька перемога. А доводити самому собі, що ти чогось вартий,- дуже приємно. Підніматися у своїх очах щоразу на сходинку вище і розуміти, що можеш собою гордитися. І цим ми завдячуємо книгам. Отже, читати- це не нудна справа. Це корисно і пізнавально.
Книга повинна супроводжувати нас до останніх днів життя. Починаючи з народження, батьки читали нам вірші та казки. Закладали основу, розповідаючи про важливість книги. У час, коли читання не є проблемою, коли є все для того, щоб народ розвивався, не можна втрачати такий шанс. Колись, щоб почитати, люди ховалися в лісах та полях, бо це було заборонено. А ми не завжди цінуємо те, що маємо. То ж залишається тільки зробити висновки.
Вікторія Остафійчук, учениця школи професійної журналістики
http://firtka.if.ua/?action=show&id=64072
Твір на тему: "Книга в моєму житті"
Книги… Вони бувають різні. Наприклад, фантастичні, історичні, пізнавальні, детективи та інші. У нашому житті велику роль відіграє книга. Я люблю читати різні за стилем і темами книги. Це залежить від мого настрою. Іноді я беру читати зовсім нецікаві твори - аби що-небудь почитати. Влітку брала до рук та читала книжки в основному за програмою. Іноді з’являлося бажання не тільки щось пізнавальне осягнути, але й легке та “для душі”.
За програмою мені дуже сподобалася повість “Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького. Тут відображено життя свекрухи та її синів з невістками, розкрито, яким чином виживала поряд із свекрухою кожна дівчина. Старша невістка не витримала та відділила собі хату, а молодша – після походу до Києва – стала дуже дорогою людиною для Кайдашихи старшої. У всі часи невістки та свекрухи жили ворожо. Автор лише на одному прикладі показав, що за будь-яку дрібницю люди можуть на довгий час посваритися. Я вважаю, що не треба марнувати своє життя на незначні речі: на сварки, на ворожнечу, на переділ майна. Адже будь-що можна вирішити мирним шляхом, спокійно та розважливо.
Ще одна дуже гарна книга – “Хіба ревуть воли, як ясла повні” Панаса Мирного. У цьому романі зображується життя українського народу за тривалий період часу. Автор показує декілька родин різних часів, долі яких переплітаються, їх пов’язує майбутнє та минуле. Традиції народу, звичаї, панування ляхів, москалів протягом сторіччя – все у цьому творі. Заснування села, його заселення, розвиток, поява у ньому жидів, панства відображені творчо й натхненно. Розвиток подій проходить дуже швидко, заплутано й цікаво. Автор різко переходить від одних подій до інших, але змальовує ретельно їх, талановито, з любов’ю, знанням традицій українського народу, його побуту й звичаїв. Життя головних героїв торкається жалібних струн серця. Не можна залишитися байдужим, читаючи це багатопланове творче полотно.
За межами шкільної програми я прочитала чимало детективів і фантастики. Наприклад, Д’яченки, Стівенг Кінг, Кір Буличов. Вони дуже цікаві, деякі навіть пізнавальні. Вони вчать не бути легковажними, нерозумними, дуже довірливими до незнайомих людей, насичені фантастичними елементами. Підкреслюють значення розуму, розсудливості та впевненості в собі у сучасному суспільстві.
Також я познайомилась із фантастикою. А саме з творами братів Стругацьких. Наприклад, “Ззовні”. Цей роман складається з трьох частин. Тут розповідається про людину – вченого, що випадково потрапив до літаючої тарілки та дізнався таємницю прибульців. Він довго блукав кораблем і його, виснаженого, знайшли інопланетяни. Подумавши, що людина ні про що не здогадується (він був деякий час непритомний), викинули його на Землю. Якби прибульці дізналися, що вчений знає про їх існування, то вбили б його. Ця повість про неіснуючий світ, його населення, їх дослідження на нашій планеті.
Не можна бути культурною людиною своєї країни, не знаючи свого народу, своєї мови, літератури. Література не існує без книг. З них ми пізнаємо багато цікавого, беремо для себе щось корисне. З книжками ми відпочиваємо, працюємо, сміємося та ридаємо. В них письменники намагаються досконало показати нам життя людей, історичні події, щось цікаве. Художня література збагачує наше життя не тільки інформацією, а й почуттями до героїв творів, до навколишнього світу. Твори письменників-революціонерів закликають нас до боротьби з неправдою… Отже, книга має багато функцій. Особисто для мого життя книги мають значення пізнавального, інформаційного та розважального джерела.
http://academia.in.ua/?q=node/2405
Книга в житті людини
Не те чеснота, лиш би книги чтить,
А щоб од книг зерно добра й любові
В своїй душі посіяти й зростить.
І. Кочерга. "Ярослав Мудрий"
Книжка... Для одних людей — це скарб неоціненний, для інших — річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх — данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер'єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.
Шана й любов до книги починається з колиски, йде від батька-матері. Сім'я, в якій не читають книжок, — духовно неповноцінна.
Та й як можна не любити книгу? З давніх-давен люди намагалися писати. Звичайно, в них не було паперу, його замінювали стіни печер, камені, шкіра вбитих тварин. Потім люди навчилися виготовляти книги з глини. Але на них незручно було писати, вони були дуже важкі. Та людина поступово удосконалює книгу. Справжній папір, схожий на сучасний, люди навчилися робити дві тисячі років тому.
Сьогодні книга скрізь із нами. І в книг, як і в людей, своє життя, своє минуле і майбутнє. Є книги, які приваблюють до себе читачів будь-якого віку.
У книги люди, наче бджоли в сота,
Знесли сяйливий, чародійний мед.
Сліпцеві очі ним потри, і вмент
Побачить сонце й голубі висоти...
Д. Павличко. "У книги люди, наче бджоли в соти"
Час старить хорошу книгу, але й надає їй небувалої краси. Всю історію людських дерзань думки, невпинну боротьбу за свободу і прекрасне майбутнє, чудові відкриття в пізнанні Всесвіту — все вмістила книга.
Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
І. Франко. "Книги — морська глибина"
Мої улюблені книги — твори класиків Тараса Шевченка і Лесі Українки.
Тарас Шевченко! Його безсмертне ім'я і неповторні твори ось уже скільки років живуть у серці народу, в його мріях і сподіваннях, пробуджують у людей щирі і благородні почуття. Твори великого Кобзаря стали для наших сучасників справжньою енциклопедією життя козаків, донесли до нас героїку того часу. Вони відроджують в душах повагу до героїчних предків, народжують у серцях найкращі почуття.
Захоплення музикою українського слова, силою фантазії, натхнення побудили в мені поезії Лесі Українки.
В образі героїні "Лісової пісні" Мавки я відкрила риси справжньої людини, яка може бути ідеалом для моїх однолітків, бо завжди викликають симпатію люди, в яких добре розвинуті естетичні почуття, любов до мистецтва. А це притаманне Мавці. Вона мене приваблює щирістю почуттів і здатністю на самопожертву заради щастя людей. З дитинства я мріяла стати корисною людям, бути чутливою і доброю. Зараз це бажання ще більше утвердилось. "Лісова пісня" відкрила для мене шляхи, які приведуть до здійснення цієї високої мети. У житті зустрінуться люди, гідні наслідування, не говорячи вже про літературних героїв, шо мають сильний характер, але Мавка назавжди залишиться як спогад про юність з її прекрасними пориваннями і мріями.
Для усіх і завжди книга — друг і порадник. Отож, шануйте її, друзі, любіть, бережіть, бо в ній велика сила, в неї вкладено велику працю й мудрість багатьох людей. Ніколи не буває самотньою та людина, для якої друг — книга. Народна мудрість вказує: "У того багато друзів, у кого великий друг — книжка", "Книжка — найкращий дар дружби".
Книга — це найбільше диво у всесвітній історії, це друг, який допомагає у скрутну годину.
http://biglib.info/655-kniga-v-zhitt-lyudini.html
|
