 «Сродна праця» – це найсолодша в світі річ» за творчістю Г. Сковороди
Наша рідна Україна завжди була багатою на талановитих людей. Одним з найбільш славетних та найвідоміших її синів є Г. Сковорода. Цей видатний філософ, поет та письменник вів напрочуд просте життя, але прагнув вказати своїм співвітчизникам шлях до спокою, злагоди та щастя, так звану стежку до «сродної праці».
На думку письменника сродною працею можна вважати тільки ту, від якої людина отримує задоволення. Це те, без чого не можливо уявити життя, те, до чого в людини лежить душа. У творах Г. Сковороди можна зустріти багато яскравих прикладів сродної праці. А найяскравішим з творів про сродну працю можна вважати байку «Бджола та Шершень».
Бджола в цій байці є уособленням працьовитої людини, яка знайшла своє життєве покликання. А Шершень, як то й водиться, був звичайним нахлібником, який не мав у своєму житті ні мети, ні способу її досягнення. На перший погляд здається, що щасливішим з цих персонажів був шершень, адже він ні дня не працював і жив у своє задоволення, користуючись плодами чужої праці. Та не все так просто. Адже більш задоволеною своїм життям та насправді щасливою була все ж таки Бджола. Вона не тільки виробляла мед для себе та інших, а й займалася при цьому своєю улюбленою працею. Про свою працю вона казала: «Без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука».
Ця байка Г. Сковороди є одним з найбільш виразних творів про сродну працю та її роль в житті людини. Але на цю тему існує багато інших прикладів, і не тільки в літературі. Наприклад, будь-яка творча особистість ніколи не стане щасливою, якщо не буде мати змоги писати вірші або малювати. Досить згадати, як важко жилося Т. Шевченкові, коли під час десятилітнього заслання йому було заборонено малювати і писати.
Історія налічує багато схожих прикладів сродної праці, причому більшість з них знайшли своє відображення у творах Г. Сковороди: афоризмах, віршах та байках. Філософ щиро вірить, що кожна людина повинна завжди чимось займатися, завжди щось робити, шукати своє місце в житті. Тільки тоді сродна праця приноситиме гарні плоди і гармонійно увійде в життя людини. Бо життєве кредо, яке ми можемо перейняти у видатного педагога, поета, письменника і філософа Г. Сковороди звучить так: «Ніщо не втрачено, якщо не втрачено все».
http://gdz4you.com/literatura/ukrainska-literatura/tvory-ukrainska-literatura/2764-tvr-na-temu-srodna-pracya-ce-naysolodsha-v-svt-rch-za-tvorchstyu-g-skovorodi.html
Ідея «сродної праці» у творах Григорія Сковороди
Пізнай самого себе.
Сократ
Ідея «пізнання себе» сягає сивої давнини, поринає в глибину віків. Ще давньогрецькі філософи звертали увагу на важливість самопізнання, яке вважали великим кроком людини на дорозі до свого щастя.
Український поет і філософ Григорій Сковорода вбачав у самопізнанні віднайдення свого призначення в житті, своєї спорідненості з людством, вінцем яких була «сродна праця». «Пізнання себе», на думку мандрівного філософа, — це пізнання своїх природних схильностей до певного виду діяльності, свого справжнього покликання. Будь-які здібності людей мають природну основу і вдосконалюються відповідним вихованням, «наукою і практикою». Ідея «сродної праці» знайшла яскраве відображення у творах Григорія Сковороди. Так, в байці «Бджола та Шершень» поет зазначає, що «немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням». Філософ висунув ідею перетворення праці із засобу до життя в найпершу життєву потребу і найвищу насолоду. Через його твори проходить думка, що насолода споживання не є суто людською, не є істинною втіхою. Тільки праця як реалізація творчих здібностей і обдарувань, тобто праця за покликанням, може принести вищу насолоду. Сам процес виконання «сродної праці» робить людину щасливою. Цю ідею озвучує і Бджола, зазначаючи, що їй куди більше подобається збирати мед, ніж його споживати. Ця ж думка є наскрізною і в філософському творі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира»: «Природному охотнику больше веселия приносит самая ловля и труд, нежели поставленный на стол жареный заяц».
Отже, істинне задоволення приносить сам процес праці. У байці «Зозуля і Косик» стверджується: «Робота наша — джерело веселощів». Суспільний поділ праці, на думку Григорія Сковороди, теж залежить від природних «сродностей» людей: «скільки посад, стільки й спорідненостей». Не буде мати успіху та людина, що працює не за своїми нахилами, вона ніколи не досягне високих результатів у своїй діяльності, бо знаходитиметься в «протиприродному стані». Отже, ніколи не слід соромитися своєї спорідненої праці, бо, як зазначено в байці «Годинникові колеса», «з різними природними нахилами життєвий шлях різний. Одначе, всім їм один кінець — мир і щастя».
Своєю філософією «сродноі праці» Григорій Сковорода вказав людству на один із шляхів до щастя, гармонії, чистої совісті. Отож, шукаймо щастя через самопізнання!
http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/shkilni-tvory-z-ukrayinskoyi-literatury/shkilni-tvory-z-ukrayinskoyi-literatury-9-klas/014.htm
Утвердження ідеї «Сродної праці» в байках Г. Сковороди
Творчість Григорія Сковороди справила надзвичайний вплив на подальший розвиток української літератури та філософії. Філософська та літературна спадщина письменника — це сімнадцять трактатів і діалогів, збірка віршів «Сад божественних пісень», «Басні харківські» та ряд оригінальних і перекладних поезій.
Г. Сковорода був оригінальним і самобутнім мислителем. Він був добре обізнаний з ученнями найвидатніших філософів античності, середньовіччя й нового часу. Філософська концепція митця має багато спільного з концепцією просвітителів XVII століття, зокрема з ідеями французького філософа Жан Жака Руссо. Опановуючи досягнення світової філософської думки, Сковорода став одним із зачинателів філософської думки в Україні. Філософію він вважав головною метою людського життя. Головою для людини, говорив він, є її дух, думки. Кожен має мету в житті, та не кожен займається головою життя; один займається черевом життя, другий — очима, третій — ногами і так далі. Тільки філософ пізнає справжній сенс, тільки він осягає глибини життя.
Однією із провідних філософських ідей Г. Сковороди була ідея сродності, сродної праці, у віднайденні якої митець вбачав сам сенс людського життя, щастя людини. Пропагуючи принцип сродної праці, філософ мав на увазі поєднання практики із покликанням, оскільки людина повинна виконувати той вид роботи, до якої вона має здібності. Тобто людина, призначена до хліборобської праці, має бути селянином, той, хто має талант живописця, має стати художником, музикант теж має бути призначеним для того. Отже, ніякі майнові стани, як вважав Сковорода, не нададуть людині хисту, ніяке виховання не дасть їй таланту в тому, до чого вона не народжена.
Своє розуміння сродності філософ висвітлює й у філософських трактатах, зокрема творах «Убогий жайворонок» та «Вдячний Еродій», і в байках.
Байки Сковороди мають дуже високий мистецький рівень. Загалом, звертання письменника до жанру байки свідчить про те, що він намагався якомога більше поширити свої погляди в масах, надати їм зрозумілої, доступної форми. І він досягає цієї настанови, оскільки фабула й «сила» (мораль) його байок звучать виразно й переконливо.
Усі байки написані прозою, у них надзвичайно виразно проявляються філософські настанови автора. Особливо цікавою частиною цих байок є «сила» — мораль. Здебільшого мораль байок звучить афористично. В окремих байках «сила» є поєднанням групи тематично споріднених прислів’їв та приказок, які приваблювали автора переважно тим, що вони були наслідком життєвого досвіду людини, виходили з гущі життя, в них було закладено багато філософських суджень, які відповідали світоглядним позиціям письменника і завдяки цьому допомагали йому розкрити ідейні задуми своїх творів.
У багатьох байках розкривається сприймання філософом ідеї сродності. Зокрема, у байці «Жайворонки» розповідається про черепаху, яку орел даремно вчив літати. Вона ж приземлилась «з великим шумом і тріском». Автор зазначає: «Багато хто від природи великі діла починає, але погано закінчує». У байці ідея сродної праці проводиться досить виразно. Цим же ідеям присвячені й байки «Оселка і Ніж», «Собака і Кобила», « Жаби », « Бджола і Шершень ».
Зокрема, в байці «Бджола і Шершень» уславлюється працелюбність бджіл, які збирають мед, оскільки для цього вони народжені, і ця праця для них солодша за сам мед. Це незрозуміло хижакам — Шершням, які не мають ніякого розумного виправдання своєму існуванню, бо нічого не роблять, а тільки відбирають зароблене іншими. Сковорода відзначає, що бджола є образом мудрої людини, яка працює за своєю сродністю, яка знає сенс свого життя.
У байці «Голова і Тулуб» частини тіла сперечаються між собою, хто з них головніший, але виявляється що вони не можуть існувати одна без одної і кожна виконує своє призначення, як і людина у світі.
Сродність у будь-якому занятті є для людини гарантією її правильного, правдивого існування у світі, гарантією її щастя, розумності. Тому всі герої байок, які наслідують свою природу, викликають повагу, а ті, що намагаються бути чимось іншим, ніж їм призначено природою, викликають тільки сміх та здивування. Дійсно, неможливо навчити літати жабу, бо не має вона крил, а от орла вчити літати не треба, бо він для цього народжений; не можна змусити бджолу не збирати у важкій праці мед, через який вона потім і гине, тому що тільки для цього вона була народжена. Не можна коня зробити волом, бо не можна йти проти природи, ламати її. Це призведе тільки до марних страждань і душевних мук.
Байки Сковороди — це своєрідне явище в українській літературі. Вони були не тільки найвищим досягненням у цьому жанрі, а й значним кроком уперед. Письменник вивів жанр на самостійних шлях, остаточно утвердивши його в українській літературі. Він проторував дорогу багатьом відомим українським байкарям.
http://school-world.com.ua/lib/utverdzhennya-idei-srodnoi-praci-v-bajkax-g-skovorodi/
|