Переказ для 7 класу - Українські перекази
Вітаю Вас Гість!
Субота, 03.12.2016, 09:40
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Вірші українські [14]
Вірші українських поетов для школи і школярів, вірші учнів навчальної, середньої та вищої школи
Вірші для дітей [10]
Дитячі вірші про мову, Україну, вірші для дітей Тараса Шевченко та Лесі Українки, віршики про природу та маму
Диктанти українською мовою [5]
Українські диктанти для 1,2,3 класу навчальної школи, 4, 5, 6, 7, 8, 9 класу середньої школи та 10, 11 класу вищої школи
Українські перекази [5]
Докладні перекази тексту з української мови, стислі перекази творів українських письменників, контрольні українські перекази для школярів художнього стилю
Твір [59]
Українські твори на тему життя людини, твір опис та твір роздум українською мовою, художні твори мініатюри про мати та дитину
Діалог [11]
Діалоги з української мови, короткі та довгі
Мініатюра [3]
Твори мініатюри українською мовою на різні теми. Для школярів, школи та вчителів у допомогу
Розповідь [7]
Цей розділ допоможе вам скласти розповідь з текстом українською мовою
ГДЗ [2]
Готові домашні завдання по математиці, ГДЗ з української та англійської мови та інші.
Привітання [11]
Різноманітні привітання зі святами: з днем народження, ювілеєм, новим роком, 8 березня та 23 лютого
Сочинения [24]
Сочинения на русском языке
Диктанты [1]
Диктанты по русскому языку и литературе
Казки [7]

Наше опитування

Що вам потрібно?
Всього відповідей: 1140

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Цікаве

Популярні українські твори

Популярні вірші українською мовою

Популярні диктанти

Готові домашні завдання / ГДЗ

Друзі сайту

українська

Головна » Файли » Українські перекази

Дорогі школяри та вчителя! Розділ нашого сайту: "Українські перекази" містить різноманітні матеріали у допомогу для школи. Українські перекази - тільки самі популярні та необхідні для підготовки до школи і в допомогу вчителям
Переказ для 7 класу
10.11.2016, 16:48


Гончарі. Переказ.

Не боги знаходили і добували глину, тим більше не вони ліпили і випалювали горщики. Загальні гончарні форми брали початок ще з часів Київської Русі і навіть раніше. Проте кожний тип гончарних виробів мав свої особливості, зумовлені і місцевими традиціями, і сортом глини, і майстерністю гончара.
Тільки спеціалісти могли розібратися у сортах глини. Скажімо, полтавські гончарі розрізняли «піскувату» — піщанисту вогнетривку глину, «сипець» — сильно піщанисту глину, «жорстку» — велико-зернисту глину, «наглинок» — жовтувато-зелену глейку глину.
Гончарі використовували глину в ч истому вигляді, а також у різноманітних сумішах. Її привозили з «глинища» і зберігали на подвір’ї. Чим довше вона там лежала, тим краще. За необхідності її заносили у майстерню і заливали водою. Замішану, як тісто, глину били веслами, колотили дерев’яними молотками — «довбиями», «стругали спеціальними «стругами», зробленими з уламків коліс, або різали дротом. Після цього глину розкачували у різної довжини ковбаски.
Від них гончар відщипував шматочки і обробляв спочатку на ручному, а пізніше на важкому ножному гончарному крузі. Після обробки вироби сушили на подвір’ї або в домашній печі. Остання операція — випалення. Його здійснювали у гончарній печі. Вироби у піч ставили рядами, між якими були переділки. Необхідно було стежити за температурою. Випалення часто тривало близько доби і поділялося на три етапи: випалення на слабкому, середньому та сильному вогні. Вистигали вироби під нічним склепінням.
Чимало виробів покривалися поливою, яку одержували з піску та окису свинцю. А для розпису використовували фарбу, яку наливали у коров’ячий ріжок, у вузький кінець якого було вставлено перо.

(234 сл.) (За В. Супруненком)


http://forfun.pp.ua/publ/tvori/7_klas/gonchari_perekaz_7_klas/135-1-0-1225

Скляр. Переказ

Був у нашому селі скляр. Це був невисокий худий чоловічок з маленьким, ніби зібганим у кулачок обличчям. Те дрібне личко по самі очі заросло густою щетиною. Тому, хто бачив скляра вперше, здавалося, що він тримає в зубах широку щітку. Очі, як і годиться скляреві, були наче відлиті з надзвичайно прозорого скла.
Роботи скляреві ніколи не бракувало.Славився він умінням так ставити шибку, такою замазкою прикріпити її, що вже й рама потрухлявіє він часу, а скло тримається, як припаяне.
Коли скляр працював, його дрібне заросле обличчя ставало поважним і урочистим, а очі сяяли. Склив він швидко і вправно.
Перед тим, як приступити до роботи, скляр завжди скидав шапку, хоч би який мороз не був надворі. Він обережно брав величезні шматки скла, відмірював, не користуючись лінійкою, проводив алмазом. Тоді тихенько постукував уздовж тієї лінії, злегка натискав пальцями. Трісь! Шибка була готова.
Вставивши шибу, скляр трохи відходив, схиляв голову набік і дивився. Прозорі його оченята сяяли такою неприхованою втіхою, що всі навколо проймалися шанобливим і урочистим настроєм.
Незабаром у селі закінчили будувати нову школу. Біля її високих і широких вікон скляр не працював, а священнодіяв. Уночі дві шибки хтось побив. На землі видніли блискучі скалки, валялися дві цеглини.
Підійшовши уранці до покалічених вікон, скляр оніміло застиг. Повільно нагнувся, підняв цеглину і раптом заплакав. Моторошно було дивитись, як плаче доросла, стара людина, навіть не витираючи сліз, що зависали на густій щетині.

(За А.Дімаровим; 225 сл.)


http://ditky.info/load/perekazi/skljar_perekaz_7_klas/120-1-0-3432

Лісовик

Козак Андрій Ярчук в’їхав у ліс. Дороги не було видно. Земля під високими соснами була всипана глицею. Під копитами Орлика голки ворушилися, шурхотіли, наче змії.

Раптом сосни дивно хитнулися. Звук, що народився при цьому, мало скидався на звичайний лісовий шурхіт. Скоріше це було зітхання велетня.

Андрій зробив коліньми ледь помітний порух. Орлик слухняно спинився. Дерева зрушилися з місця й встали навкруг щільним частоколом. Тепер між стовбурами неможливо було ні на коні проїхати, ні пішому протиснутися.

В одному місці дерева посунулися, пропускаючи чоловічка. Точніше, це тільки спереду можна було прийняти за чоловічка ту істоту. Була вона з колоди та гілок, вкритих хвоїнками. Чоловічок спритно скакав на однісінькій нозі з шістьма різномірними пальцями, допомагаючи собі при цьому руками. Тією, яка коротша, розмахував у повітрі, а довшою зрідка спирався на землю. Лист папороті звішувалося у чоловічка з маківки на зразок козацького оселедця. Метелик павичеве око сидів над сучком, котрий правив за носа. Той метелик широко розкинув свої крила з великим оком на кожному. Таким чином він заміняв чоловічкові очі справжні.

Чоловічок незграбно вклонився. Метелик склав крила і знову розгорнув їх.

- Хочу літати., - сказав чоловічок. –Коли на коні, то майже летиш.

Андрій зрозумів, що лісовикові припав до вподоби Орлик.

- Хоч виведи мене з лісу, - попросив він.

Дерева розступилися, пропускаючи їх. Вони навіть вишикувалися двома рядами, вказуючи путь. Невдовзі підійшли до краю лісу. Попереду був степ.

Андрій пихнув люлькою, вийняв її з рота й витрусив жаринки просто в оселедець з папороті. Зайнялося вмить. По-особливому свиснувши Орлику, козак пригнувся, і вони полетіли. Зупинилися на високій могилі, куди лісовик ніяк не міг дістатися. Поплескавши коня, Андрій рушив далі.

(За В.Пузієм; 252 сл.)


http://www.subject.com.ua/lesson/mova/7klas/69.html

Категорія: Українські перекази | Додав: Поля
Переглядів: 52 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
[08.02.2014][Привітання]
Привітання з днем ангела (0)
[03.02.2016][Твір]
Твір про любов (0)
[23.03.2016][Привітання]
Привітання сину в День народження (0)
[29.10.2016][Вірші для дітей]
Вірші для дітей про овочі та фрукти (0)
[21.03.2016][Твір]
Твір про життя (0)
[02.06.2013][Діалог]
Діалог двох друзів на тему Любов, Кохання (0)
[22.11.2016][Твір]
твір на тему "Фільм який мене вразив" (0)
[14.03.2016][Твір]
Твір на тему "Людина майбутнього" (0)
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]