Вірші про небо - Вірші українські
Вітаю Вас Гість!
Субота, 10.12.2016, 17:38
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Вірші українські [14]
Вірші українських поетов для школи і школярів, вірші учнів навчальної, середньої та вищої школи
Вірші для дітей [10]
Дитячі вірші про мову, Україну, вірші для дітей Тараса Шевченко та Лесі Українки, віршики про природу та маму
Диктанти українською мовою [6]
Українські диктанти для 1,2,3 класу навчальної школи, 4, 5, 6, 7, 8, 9 класу середньої школи та 10, 11 класу вищої школи
Українські перекази [5]
Докладні перекази тексту з української мови, стислі перекази творів українських письменників, контрольні українські перекази для школярів художнього стилю
Твір [62]
Українські твори на тему життя людини, твір опис та твір роздум українською мовою, художні твори мініатюри про мати та дитину
Діалог [11]
Діалоги з української мови, короткі та довгі
Мініатюра [4]
Твори мініатюри українською мовою на різні теми. Для школярів, школи та вчителів у допомогу
Розповідь [7]
Цей розділ допоможе вам скласти розповідь з текстом українською мовою
ГДЗ [2]
Готові домашні завдання по математиці, ГДЗ з української та англійської мови та інші.
Привітання [11]
Різноманітні привітання зі святами: з днем народження, ювілеєм, новим роком, 8 березня та 23 лютого
Сочинения [25]
Сочинения на русском языке
Диктанты [1]
Диктанты по русскому языку и литературе
Казки [7]

Наше опитування

Що вам потрібно?
Всього відповідей: 1158

Статистика


Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Форма входу

Пошук

Цікаве

Популярні українські твори

Популярні вірші українською мовою

Популярні диктанти

Готові домашні завдання / ГДЗ

Друзі сайту

українська

Головна » Файли » Вірші українські

Дорогі школяри та вчителя! Розділ нашого сайту: "Вірші українські" містить різноманітні матеріали у допомогу для школи. Вірші українські - тільки самі популярні та необхідні для підготовки до школи і в допомогу вчителям
Вірші про небо
18.11.2016, 14:40


Пориви вітру задувають зблиски неба.
Димлять шляхи у вербах із зірок.
Ми крок за кроком робим перший крок –
І врешті решт приходимо до Тебе.

Пориви вітру обдувають квіти,
Дерева віти підіймають вгору.
Нас кожна хвиля закидає в море –
На березі шукань ми просто діти.

Пориви вітру задувають літо.
Вербовий сум оспівує лелека.
Ми спішимо щодня в шляхи далекі,
А нам у НЕБО, у СВІТАННЯ, в СВІТЛО.



Небо над нами

Це надзвичайне небо
Там, над нами…
Від нього в мене
Просто зносить дах.
Є речі, що не названі словами,
І є щось вище,
Ніж оцей наземний прах.

Отак із небом:
Я живу і вже
Не криюсь.
Бо що ховати?
Зазвичай крадуть земне.

А я не можу вже інакше.
Не умію…
І спрага ця з роками не мине.

Моє блакитне.
А яке ж воно високе!
Що певно справді
Це – найбільший із скарбів.

Дивлюсь на нього,
І душа шукає спокій,
Якого не знайти
У строфах слів…

Марина Кузьменко



Про небо

Про небо, у небо най пісня лунає!
Птахи наші сльози в небо несуть.
Всі ми під небом, і небо все знає,
Небо дарує свою нам красу.
Коли нам погано – небо нас пригортає,
Коли все чудово – радіє за нас.
Всі наші надії і мрії збирає,
Небо чекає, небо з нами весь час.
На жаль, ми так рідко зводим очі угору,
Ми дивимось вверх у відбитки калюж,
Шукаємо десь під ногами опору
І згадуєм дощ, заповзаючи в душ.
Подивися колись у очі людині,
Що часто рахує хмарки і зірки.
Вони будуть по-справжньому щиро щасливі,
Здається, що можна в них утекти.
Дивіться на небо, будь ласка, дивіться,
Небу даруйте ніжність й любов.
Туди, в далечінь, вище сонця тягніться,
Губіться в блакиті знову і знов.



Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.

Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.

Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.

І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.

Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

Михайло Петренко



Небо

Подивись на вечiрнє небо!
Пурпуровим вогнем горить,
День втомив його сонячним свiтлом,
Ще хвилина - i небо спить.
Загорнувшись у темряву ночi,
Зорi яснi розсипле всюди,
Тиху казку нiчну прошепоче
I cамотнiй мicяць розбудить.
Сонце вийде, усе навколо
Заслiпивши своiм промiнням.
I заливши усе бiлим свiтлом,
Стане нового дня творiнням.
День минає i промiнь гасне,
Замiняючи ясну блакить,
Рожевiє вечiрнє небо,
Пурпуровим вогнем горить.

Алена Гапонюк



Тільки хвилі, і небо блакитне..

Тільки хвилі, і небо блакитне,
І водою діброва бреде,
Перед мною дороги привітні,
Перед мною життя молоде.

Я пливу у роздолля чудові,
А навколо хлюпоче весна,
Вигинаються хвилі, мов брови,
І на гребні шипить сивина.

Все таке чарівне, таємниче,
Повне соку, життя і снаги,
І у мандри весна мене кличе,
Опустивши в глибінь береги.

Михайло Стельмах



Коли дивлюся в небо я
Шукаю зорі в сяйві
тім яснім,
А знайти там хочу я

Твой очі голубі,
Твою посмішку яскраву,
І неповторимий сміх!

Де його найти ?
Чи смутку долинати
Щоб знов неулибнутись в міг
Чого мовчиш?Ти розкажи

Хочу щоб знав коханю
Долі мойї незнайти
Хоч і ти непрочетаєш це
Хочу щоб знав що це любов
А непростий
Дитячий жарт...

Уляна Рахинська



І небо невмите, і заспані хвилі

І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем
Нудити світом? Не говорить,
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать.

Тарас Шевченко



В небі місяць зіходить смутний…

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить
Одинокая зірка ясная,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?
Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..

Леся Українка

Категорія: Вірші українські | Додав: Поля
Переглядів: 82 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
[29.12.2013][Твір]
Твір розповідь на тему "Природа" (0)
[15.03.2016][Діалог]
Діалог на тему "Моя майбутня професія" (0)
[03.11.2016][Вірші українські]
Вірші про вишиванку (0)
[11.08.2013][Твір]
Твір розповідь на тему Душа (0)
[25.11.2016][Привітання]
Привітання з Днем народження у прозі (0)
[03.03.2014][Твір]
Твір на тему весна українською мовою (1)
[10.02.2016][Казки]
Казка про Чарівника (0)
[23.03.2016][Казки]
Казка про квітку (0)
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]