Твір на тему: «Прекрасне і потворне у нашому житті»
Прекрасне і потворне – два боки однієї медалі. Одне без іншого не існує, одне живиться від іншого. Навіть у повсякденному житті. Те, що викликає в людини захоплення і почуття насолоди, може вважатися прекрасним, а те, що викликає відразу і жах, – потворним. Добре розумілися на прекрасному і потворному давні греки. Попереднє визначення цих двох понять належить саме давньогрецьким мудрецям.
Якщо пильно придивитися до життя навколо нас, то прекрасне і потворне самі себе викриють. Наприклад, вирази людських облич. Хижий і злий вираз на обличчі людини, звичайно, є потворним: не такою має бути людина. А ось світлочола людина з ясними очима, яка нагадує портрети епохи Відродження, може вважатися прекрасною. Тобто бути прекрасною для людини означає повністю відповідати своїй внутрішній суті. Коли ж між задумом Творця й поведінкою людини помітна разюча різниця, то це прояв потворного.
Спробуємо відшукати не спотворений людиною ландшафт й уважно роздивимося його. Що б це не було – гай, степ чи ріка – кожен природний ландшафт прекрасний. Навіть стара напівмертва гілка або якийсь напівзруйнований камінь є втіленням одвічної гармонії і плину часу. Не можна сказати, що берег дикої річки некрасивий, тому що по ньому хвилі розкидали залишки водоростей. Адже саме так виглядала природа за мільйони років до появи людини, коли ні про прекрасне, ні про потворне ніхто ще й не чував.
Те, що позбавлене душі, може бути досконалим чи довершеним, але ніколи – прекрасним. Для того, щоб витвір мистецтва, архітектурне диво чи просто посмішка засяяли всіма промінцями своєї суті, треба вкладати в них душу Адже людина за своєю природою – митець, і в її силах змінювати все навколо себе. Чудово було б, коли б ці зміни завжди виявлялися змінами на краще. Тоді б у світі було якнайбільше прекрасних речей, думок, почуттів і якнайменше потворної жорстокості в усіх її проявах.
(1800 кращих творів медалістів з української та зарубіжної літератури для 5-11 класів / Укладач С.В.Музичук. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО» , 2003. – С. 157-158.)
http://academia.in.ua/?q=node/824
Цінуйте кожну мить життя
Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї.
Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.
Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише спосіб нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.
Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!
http://narodna-osvita.com.ua/907-cnuyte-kozhnu-mit-zhittya-tvr-stattya-publcistichnogo-stilyu-na-moralno-etichnu-temu-.html
Прекрасне у моєму житті
«Життя! В ньому стільки переконуючої сили і повноти, що трудно дозволити собі байдужість чи слабкість» - писав А. Любченко. На мою думку, цей вислів є досить влучним. Життя – ніби фільм з надзвичайно захопливим сюжетом, але героями є ми! Яке воно багатогранне, наповнене з усіх сторін… Просто неможливо бути байдужими спостерігачами – у кожній сцені так і кортить взяти участь!
Життя – чудове, навіть якщо в ньому є проблеми та біди, невдачі та розчарування. Це все контрастує з радістю, щирістю, любов»ю та перемогами. Без поганого ми б не знали, що таке «добре». Я можу бачити блакитне небо, зелену траву, яскраві сонячні промінчики та не менш яскраві посмішки близьких, можу слухати чарівний спів пташок та неймовірний шум води, можу бігати по розпеченому піску босоніж влітку та захопливо гратися в сніжки зимою, наче мала дитина. Хіба це – не щастя? Люди так швидко бігають лабіринтами долі, що не помічають дрібниць навколо, а дарма – живемо лише один раз! Багато хто не має повноцінного життя, не знає, що таке колір, звук, рух, але хапаються за життя, як потопаючий за соломинку, цінуючи кожну секунду, хай навіть вона неприємна чи складна! То чому цілком здорові, забезпечені люди так незадоволені життям, так жаліються на нього? Нам необхідно вчитися любити та цінувати життя, вчитися жити! Жити, насолоджуючись. Ми не маємо права опускати руки! Світ з»являється під нашими поглядами. Якщо змінюємо думку зі сумної на веселу, то й світ аналогічно змінюється! І чим більше людей підтримують наше ставлення до життя, тим більше ми віримо, що воно й справді таке, хоча це – лише наш погляд на нього. Чим більше ми жаліємося на життя, тим гіршим робимо його, самі не знаючи про це. Зробити життя дійсно повним переконуючої сили легко: головне – вірити! Ми – вільні художники, які перетворюють великий чистий аркуш паперу на різнобарвні картини. В когось яскраві, в когось – похмурі, а хтось так і залишається з чистим аркушем, не маючи змоги побачити та використати тих безмежних, щиро подарованих долею можливостей…
Прикладом з літератури може слугувати образ Євгенія Рафаловича з повісті «Перехресні стежки» Івана Франка. Цей чоловік не лише любив власне життя, а й іншим змогу давав відчути те ж саме. Він показував, що дійсно не все так погано, як може здатися на перший погляд, що є заради чого жити, що є добро на цьому світі, і не лише в казках трапляються дива!
Як приклад з історії хочу навести Анну Франк. Це – маленька єврейська дівчинка, яку разом з сім»єю розстріляли під час Холокосту. Під час війни вона вела щоденник, описуючи всі жахи навколишнього світу та власні емоції, переживання. Яким яскравим та цікавим сприймала ця дитина життя, при тому, що в ті часи воно було дійсно жахливим! Як хотіла вона жити, як мріяла!!! Анна любила життя, боролася за нього та вірила, що все зміниться… До кінця війни вона не дожила всього лиш місяць…
Висновком може слугувати наступна фраза: життя надто коротке, не можна витрачати його на безпідставний сум! Життя – це скарб, до того ж, даний лише один раз! Цінуйте його, любіть та бережіть!
(Анна)
https://www.babyblog.ru/user/motajlo/58091
|
