Яке значення має мова у житті людини?
Мова – це засіб спілкування, він властивий тільки людям.
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
Мова відіграє величезну роль у житті людей. По-перше, нею ми спілкуємося один з одним. Ні жести, ні міміка, ні звуки не можуть замінити повноти відображення світу мовою. По –друге, вона дозволяє заспівати гарну пісню. По-третє, завдяки їй ми можемо читати книги. По-четверте, дізнаватися про те, що накопичило людство. По-п’яте, мова вчить нас образно мислити. Один предмет можна виразити різними синонімами.
Без знання мови не можна бути гарними співрозмовниками, багато читати та знати.
http://8next.com/dpa4/1321-dpa4_034.html
Значення рідної мови в житті й розвитку суспільства
Всі люди складають суспільство, а в суспільстві в цілому існують надзвичайно важливі аспекти, які повинні враховуватися всіма людьми. Варто зазначити, що суспільство має різні форми та прояви, одним з найбільш численних суспільств є народ або нація. Як правило, народ має власну мову, яка об’єднує усіх цих людей і робить їх у цілому значно ближче, ніж вони були раніше. Саме це і визначає важливість рідної мови для життя і розвитку суспільства.
В якості гарного прикладу ми можемо розглянути все українське суспільство. Держава Україна має державну мову. При цьому наша українська мова по-справжньому велика, вона використовувався багатьма поетами, прозаїками, українською мовою розмовляли знаменитості минулого, нею розмовляють багато хто із сучасних відомих і визнаних особистостей. В той же час не можна не звернути увагу на той факт, що українська мова зовсім не є єдиною в Україні, адже багато людей чомусь використовують російську мову. Бути може, в цьому і криється корінь проблем нашої держави. Необхідно згадати історію. Якщо ми зробимо це, ми зрозуміємо, що українська мова раніше використовувалася і нав’язувалася представниками народу, який сьогодні веде себе надзвичайно агресивно по відношенню до нашого українського народу. У свою чергу українців нерідко ділять саме за мовною ознакою. Скільки разів вже помічено й сказано про важливість російської мови, про те, що їй потрібно надати особливий, спеціальний, навіть державний статус. І все це намагаються зробити навіть незважаючи на той факт, що наша країна є Україною, а не Росією.
Я думаю, що якби на всій території України єдиною поширеною мовою була українська мова, ситуація в нашій країні була б дещо кращою. Зникла б необхідність реалізовувати інтереси сусідньої держави в Україні, зникли б приводи критикувати будь-яку проукраїнську владу, яка отримує кермо влади в свої руки. Зрештою, всі українці, незалежно від того, де вони живуть – на Заході, в Центрі, на Сході чи Півдні – відчували б в повній мірі, що всі ми – єдиний народ, у якого є одна велика спільна цінність, яка нас об’єднує. І ця цінність – рідна мова, якою володіємо переважно ми. Думається, що розвиток мови був би тотожнім розвитку всього народу в цілому. Це принесло б тільки найкращі результати.
Значення рідної мови для суспільства переоцінити практично неможливо. Адже це значення дуже велике. Завдяки рідній мові люди відчувають, що вони стають ближчими, що між ними дійсно є щось спільне, що можна використовувати при виникненні конфліктів з іншими країнами. Основна функція української мови – консолідуюча, в цьому можна переконатися на прикладі безлічі різних країн.
http://ukrtvoru.info/tvir-rozdum-na-temu-znachennya-ridnoji-movy-v-zhytti-j-rozvytku-suspilstva/
Роль мови в житті людини
Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.
Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.
Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.
Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.
Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:
Коли забув ти рідну мову,
Яка б та мова не була –
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе дотла.
(Дмитро Білоус)
Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.
Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
http://www.refine.org.ua/pageid-3251-1.html
|
