Твір на тему: Навіщо бути ввічливим
Напевно, всім людям хочеться, щоб всі друзі, сусіди й навіть зовсім незнайомі перехожі завжди ставилися до них уважно, по-доброму, любили й поважали, щоб ніхто не робив зауважень. Але тепло й увага потрібно заслужити, адже ніхто нічого не робить просто так. По^-доброму, з теплом і увагою оточуючі люди ставляться тільки до вихованої, увічливої людини. Тільки такої людини всі люблять і поважають. І в нього є вірні й надійні друзі, з якими ніколи не буває нудно.
Так, такій людині й самому ніколи нудьгувати, адже він живе по строгому розпорядку. Ранком вихований учень встає, робить зарядку, умивається, забирає свою постіль, акуратно одягається. Потім допомагає мамі або бабусі готовити сніданок і накривати на стіл. Удень – якщо тільки він не в школі – обов’язково допоможе бабусі забрати у квартирі, поллє квіти, погодує кішку або риб в акваріумі, не полінується начистити взуття собі й молодшому братові, сходити в магазин за хлібом або за молоком. І ввечері в нього все розписано по мінутах. І така зайнятість, всі ці справи – прояв увічливої уваги до навколишньої, у першу чергу, до своїм близького й, звичайно, до самого себе. Увічлива людина завжди піклується про рідні й друзів, завжди готова допомогти їм
И це правильно, тому що, якщо добре розібратися, всі люди на білому світлі допомагають один одному, трудяться друг для друга. А виходить, вони трудяться для кожного з нас. Будівельники будують будинку, двірники упорядковують дитячі майданчики й двори для ігор і прогулянок, лікарі лікують від хвороб, учителі дають знання, садівники доглядають за деревами…
Чому ж нам не бути уважними, увічливому й добрими по відношенню друг до друга? Адже насправді це не так вуж важко! Неважко поступитися в трамваї або автобусі місце літній людині. Неважко здороватися з людьми при зустрічі й говорити їм «до побачення», «усього гарного» при розставанні. Неважко бути охайним, причесаним і вмитим, щоб оточуючим людям було приємно спілкуватися
Неважко допомогти по будинку старшим, наприклад не розкидати по кімнаті свої речі й складати на місце іграшки. Звичайно, щоб тебе вважали ввічливою людиною, цього мало, правил увічливості набагато більше. Але для початку необхідно, щоб от із цієї самої мінути кожний сам для себе твердо вирішив стати ввічливою людиною. Потім, щоб з’явилися нові чудові й вірні друзі. Потім, щоб мама, тато, бабуся, дідусь, вихователі й учителі й навіть зовсім незнайомі люди стали поважати тебе.
http://lessons.com.ua/tvir-na-temu-navishho-buti-vvichlivim/
Ввічливі слова
Чи замислювались ві над тім, якої роль у вашому житті відіграють ввічливі слова? Я — так. І вісь що виявилося. Якщо до людини звертаються ввічливо, вон й сама якщо ввічливою із тобою. Посудіть сам. У класі є один хлопчик. Він завісься годину говорити грубі слова. Прикро, чому. Можливо, його батьки так розмовляють. Тоді Мені школа його. Мої батьки ніколи не вживають у розмові грубих слів. Коротше кажучи, я довго спостерігала за цим хлопчиком. А якось підійшла до нього, посміхнулась й сказала: «Сашо, чи ласкава, скажи Мені, коли у тобі день народження?» Погодьтесь, я вчинила дуже правильно. По-перше, ми у класі усі чомусь називають одне одного на прізвище. Я звернулась до нього по ім'ені. По-друге, я сказала ввічливі слова, які йому, як на мене, нечасто доводилося чути. По-третє, для кожної людини день народження має виключне щастя.. ( Сашко спочатку розгубився й, мабуть, хотів відповісти Мені якось грубо. Проте посміхнувся. Між тім, у мене дуже чарівна посмішка. «Першого грудня», відповів ошелешений Сашко й зашарівся. «Дякую», — просто сказала я. Цей хлопчик, на шкода, не переставши вживати грубі слова. Алі лише не так на чию адресою. Правду сказавши хтось з дорослих: «Ніщо не коштує так дешево й не міниться так дорого, як ввічливість».
http://www.studynotes.com.ua/2013/02/vvichlivi-slova-tvir-rozdum/
Твір на тему Чому треба бути ввічливим (Культурна людина. Якою я її бачу?)
Кажуть, що ввічливу людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його, до того ж, вислухати до кінця, навіть якщо висловлюване ним іде в протиріччя з вашими власними думками, — це і є головна з ознак вихованої і ввічливої людини. Таку людину ще називають тактовною, до речі, слово такт походить із латинської мови й має два значення: «дотик» і «почуття». Тактовна людина, починаючи розмову, завжди спробує з'ясувати, чи цікавить співрозмовника те, що вона збирається йому розповісти. Чи не буде йому нудно, чи має він час її вислухати? А для цього треба володіти як словом, так і тактом. Тактовність починається з уміння поводитися з кожною людиною уважно, зважаючи на її душевний стан, це відкриває душу назустріч співрозмовникові, він це відчуває й легко говорить з вами. Болгарська мудрість стверджує: «Тактовність — риса, якої ніхто не помічає, коли вона є, але всякий відчуває, коли її немає». Такі риси, як тактовність, не даються людині від народження, це має бути наслідком виховання й самовиховання. Тому доречним буде висловлювання давнього мислителя: «Є моральна тактовність, котра в гуманної людини виявляється в усіх її вчинках» (Дідро).
Тактовність взаємопов'язана з умінням володіти словом, доречністю реплік чи зауважень. Уміння володіти словом, відчуття краси слова потрібні кожній людині, особливо ж, коли це стосується ввічливості в стосунках. Той, хто відчуває красу слова, вміє словом передати найтонші відтінки людських думок і переживань, підніметься на високу сходинку справжньої людської культури й тим самим буде і цікавим співрозмовником, і тактовною людиною. Ви зробили комусь послугу — вам дякують, або ви маєте комусь подякувати.
Можна це зробити першим — ліпшим словом, а можна це зробити словом продуманим, наприклад: «Прийміть мою найщирішу вдячність» або: «Дозвольте висловити вам подяку». Слід пам'ятати, що дякують «кому», а не «кого».
Психологи давно дійшли висновку, що настрій людини значною мірою залежить від повсякденного вітання, адже наш день починається з того, кого ми першого зустрінемо: тата, маму чи просто когось із однокласників по дорозі в школу. Наприклад, приступає людина до виконання якоїсь важливої роботи й за народною звичкою приповідає: «Щоб легко почалося та добре скінчилося!» або просто: «Боже, поможи!» І хоча кожен знав, що подібні побажання собі — лише певною мірою словесний етикет, проте, він кожного разу допомагає людині відповідно налаштуватися виконувати складну роботу.
Неввічливість часом має місце, але це не завжди є виявом невихованості, часом це буває від невміння володіти словом, невміння дібрати якийсь вираз чи певну форму вираження своїх думок. Тому слід вивчати і правила вести бесіду, і вміння бути гарним співрозмовником, і просто показати рівень вихованої людини — це стане запорукою успіху в багатьох справах.
http://www.ukrlib.com.ua/sochm/printout.php?id=1008
|
