Твір на тему "Інтереси моєї родини"
Інтереси бувають самими різними. Хтось захоплюється спортом , хтось не може жити без подорожей . Улюблена справа може бути одне на всю сім'ю , а може бути і так , що всі захоплені різним. І як же цікава життя такої родини , де кожен може розповісти багато цікавого про предмет свого захоплення. Жоден вечір у такій сім'ї не проходить нудно.
Саме така сім'я у нас. Ми всі чимось захоплюємося, а потім розповідаємо один одному про все новому , що вдалося дізнатися . Наприклад , тато в мене захоплюється різьбленням по дереву. Скільки цікавого він розповів нам про породи дерева і способах їх обробки. Вдома у нас вже зібрана ціла колекція батькових робіт . Він обіймав з ними призові місця в районних конкурсах.
А мама у мене рукодільниця . Скільки у нас в будинку речей , зроблених її руками. А светрів і сукням , які мама зв'язала для мене , немає рівних ні у кого з моїх подруг. Вони всі заздрять , як красиво я одягаюся . І все це завдяки моїй мамі , яка знає , як правильно поєднувати кольори в одязі , яка блузка підійде до спідниці або штанів . Вона і мене вчить одягатися зі смаком.
А я потроху захоплювалася всім. Спочатку я мріяла , що перевершу папу в різьбі і отримаю ще більше нагород . Потім я стала захоплюватися пристроєм саду . Разом з мамою в'язала і шила . Але мені якось дуже швидко все набридало ... Поки до нас у клас не прийшла новенька учениця . Мене вразила її коса . Я ніколи не бачила , щоб так красиво заплітали коси. У мене теж довге волосся. Але носила я звичайні косички або хвостики .
Тепер же я знаю , що коси бувають дуже різні. Я навчилася дуже красиво заплітати і укладати своє волосся. Ми з Валею переглядаємо різні журнали зачісок , а потім пробуємо зробити такі ж собі . Це так захоплююче , що ніколи не набридне . Тим більше , що ми і самі намагаємося придумувати різні способи плетіння косичок . Правда , у нас це поки не дуже виходить . Але ми не впадаємо у відчай . Адже ми тільки вчимося .
http://vsigdz.com/load/gotovi_tvori/tvir_na_temu_interesi_moeji_rodini/51-1-0-633
Твір на тему — Захоплення моєї родини.
У кожної людини є якесь захоплення, заняття, яке йому цікаво і чим він з радістю займається у свій вільний час. Ще це називається-хобі. Зараз продається безліч наборів для творчості і можна дуже багато зробити своїми руками. Це дуже цікаво і навіть якщо купити два однакових набору, то ніколи не вийдуть абсолютно однакові вироби.
У нашій родині у кожного своє захоплення, і кожне захоплення по-своєму цікаво.
Захоплення тата
Тато дуже любить читати. Весь свій вільний час він проводить з книгами. Тому у нас вдома величезна бібліотека. Папа читає книги різних жанрів і напрямів. Але особливо він любить історичні романи і детективи.
Завдяки своєму захопленню він дуже ерудована людина і з ним завжди цікаво поговорити.
Ще йому дуже подобається вирішувати кросворди і грати в шахи. Так як з нами йому грати не цікаво, тому що ми погані гравці, татові доводиться грати в шахи на комп’ютері.
Захоплення мами
Мама захоплюється в’язанням і шиттям. У неї дуже багато різних журналів, з яких вона бере моделі і викрійки. В’язати вона вміє спицями та гачком.
Завдяки її захопленню в маминому і моєму гардеробі є красиві і незвичайні речі.
Особливо добре в неї виходить в’язати светри і шарфики. Шиє мама в основному сукні та літні речі. Це хобі дуже цікаве, але вимагає багато часу і посидючості.
Моє захоплення
У мене теж є захоплення, яке мені дуже подобається. Я вишиваю хрестиком. Навчилася вишивати я недавно, тому поки що на створення картини йде багато часу. Моє захоплення вимагає уважності й терпіння, але зате виходять дуже гарні картини, які я оформляю в рамочку і ми вішаємо їх на стіну.
Дуже добре, коли у людини є хобі. Це допомагає йому творчо реалізуватися, з користю для себе і оточуючих провести свій вільний час. Захоплення піднімають настрій і допомагають відволіктися від образ і неприємностей, роблять нас добрішими і краще.
http://yemets.com.ua/tvir-na-temu-zahoplennja-moei-rodini/
Твір на тему: Захоплення
Добре, коли діти захоплюються. У захопленнях виховуються звички творчої людини, нахили, виробляється характер. Але багато що залежить від того, чим захоплюватися, чи вистачає в тебе волі довести до кінця розпочату справу. І біда, коли ці захоплення нерівні, поривчасті, носять випадковий характер. Сьогодні одне, а завтра інше...
Павло Миколайович, Миколин батько, добре це розумів, і тому його спершу турбувала синова неврівноваженість, широта захоплень. Тим паче, що мати Миколи ні в чому не відмовляла своєму улюбленцеві. Це вона виховала у маленького Колі любов до музики, яку він із вдячністю проніс через усе своє життя.
Дуже часто згодом музика ставала йому в пригоді, особливо титанічні твори Бетховена. А тоді, у дитинстві, Микола міг годинами просиджувати біля рояля і слухати, слухати... Хто-зна, які думки, образи, мрії народжувались у його голові, які картини поставали перед очима.
Мати купила синові скрипку, запросила вчителя музики. Хлопчик досить старанно вчився і згодом непогано грав, але грав лише вдома, де йому акомпанувала мати і він міг дати собі волю. Та материнська скрипка і досі зберігається у квартирі прославленого академіка як дорогоцінна реліквія.
Проте марно сподіватись, що з Миколи виросте мрійний витончений музикант. Доля вготувала йому інше. І чималу роль у цьому відігравали його дитячі захоплення.
їх можна було розділити на основні і другорядні. Останніми були малювання (згодом воно дуже знадобилося йому під час візуальних астрономічних спостережень), випилювання, випалювання по дереву. Головним же захопленням було спочатку повітроплавання, яке в той час хвилювало не лише Ба-рабашова.
Микола разом з батьком почав з малого - з повітряних зміїв. Згодом у повітря почали підійматися його змії досить складних конструкцій. Нарешті, було сконструйовано змія-велетня, завдовжки близько чотирьох метрів.
Якось у Анапі Микола запустив свого змія з ацетиленовим ліхтариком. Це було так несподівано для мешканців курортного містечка, що наступного дня місцева газета писала: «Сьогодні вночі над нашим містом пролетів літак невідомої конструкції, який освітлював собі шлях ліхтарем».
Від повітряних зміїв Микола незабаром перейшов до дирижаблів. Майже всі деталі він виготовляв сам. Винятком були лише ті, які в домашніх умовах зробити було неможливо.
Під час конструювання моделей електричних машин і телескопів у Миколи Барабашова виробилася характерна для нього риса, яка зберігалася все життя. Чим би не займався, над чим би не працював хлопець, усе робив він неквапливо, фундаментально. Для нього не було різниці між першорядною і другорядною роботою. Кожна деталь була важлива, коли справа заслуговувала уваги. Не по роках зосереджений, він вражав усіх своєю наполегливістю.
Ця незвичайна цілеспрямованість Миколи Барабашова дала йому змогу закінчити фізико-математичний факультет Харківського університету. Він сконструював перший в країні спектрогеліоскоп, який зіграв чималу роль в розвитку Служби Сонця. Понад 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради Академії наук СРСР. Саме Микола Барабашов у квітні 1957 року відкрив Харківський планетарій. Йому належить низка наукових книжок і статей, присвячених вивченню фотометричних властивостей поверхонь Місяця, Марса, атмосфер Венери та Юпітера.
(456 слів)
http://rets.at.ua/forum/97-836-1
|
