Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти.
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
(Т. Корольова) 
Як тато Хочу бути схожим на тата.
У всьому хочу як тато стати.
Він -
Носити костюм і капелюх,
Ходити, дивитися і навіть спати.
Бути сильним, розумним,
Не лінуватися
І робити все, як він - на п'ять!
І не забути ще одружитися!
... Нашу маму в дружини взяти.
(Тетяна Бокова) Диво-татусь Як весняне сонечко
усміхалась донечка.
В оченятах сяяли
щастя промінці.
Тішилася донечка,
що її долонечка,
крихітна долонечка,
в татовій руці.
Щебетала донечка
про жучка та сонечко.
З татком не боялася
навіть павука.
Бо у світі цілому
малюку несмілому
так спокійно й затишно
в тата на руках.
І радів за донечку
місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка
стиха він присів.
Побажав маляточкам –
хлопчикам й дівчаточкам –
мати добрих, лагідних
диво-татусів.
(Леся Вознюк) Мій тато Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече!
Шити – клопоту багато:
Голка крутиться і все.
Ліпше він ялинку в хату
Нам до свята принесе
Він морозиво купляє
Замість супу на обід.
Та зате татусь наш знає,
Як побудувати пліт!
З ним цікаво мандрувати,
Горами, ланами йти…
Кращого, ніж рідний тато,
Нам ніколи не знайти!
Я навчаюся у тата Мої руки незупинні — то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
(П. Осадчук) Мій тато Мій тато красивий
І сильний, як слон.
Коханий, уважний,
Ласкавий він.
Я чекаю з нетерпінням
Тата з роботи.
Завжди мені в портфелі
Приносить він що-то.
Мій тато меткий,
Розумний і сміливий.
Йому по плечу
Навіть складна справа.
Ще він - пустун,
Бешкетник і пустун.
З ним кожен мій день
Перетворюється на свято.
Мій тато веселий,
Але строгий і чесний.
З ним книжки читати
І цікаво грати.
І нудно без тата
На санчатах кататися.
Ніхто не вміє
Так голосно сміятися.
Мій тато - чарівник,
Він найкращий.
Він вмить перетворюється
В те, що попросиш.
Він може стати клоуном,
Тигром, жирафом.
Але краще всього
Він вміє бути татом.
Його обійму я
І тихо шепну:
- Мій татко, я тебе
Міцно люблю!
Ти самий турботливий,
Найрідніша,
Ти добрий, ти найкращий
І ти тільки мій!
Тату, рідний, мусиш знати –
Ти найкращий в світі тато!
Добрий, сильний та стрункий:
Хіба є де ще такий?
Будь упевненим, мій тату,
Що тебе я буду вартий.
Все робитиму, як ти,
Треба тільки підрости!
(С. Гордієнко) Найкращий Може він в футбол пограти,
Може книжку почитати,
Супчик може розігріти,
Може мультик подивитись,
Може він пограти в шашки,
Може і помити чашки
Може малювать машинки
Може поскладать картинки
Може везти на собі
Як на швидкому коні
Може він ловити рибу
І полагодити шибу.
Вміє так всього багато —
Мій найкращий в світі тато.
(І. Грошева. Переклад Марії Шагурі) Татова любов Татова любов — як літній день,
Пахне потом, хлібом,споришами…
Не знайти такої вам ніде, —
Ну — хіба що на долонях мами
Татова любов — як джерело,
Чиста, світла: п’ю — і не нап’юся.
Ще такої в світі не було, —
Ну, хіба що ув очах матусі.
Татова любов — немов меди,
Солодко від неї, аж не йметься.
Спробуй, ще таку десь віднайди, —
Ну, хіба що в материнськім серці.
Татова любов — мов океан,
Де — ні дна, ні берега земного…
В неї, справді виміру нема,
Бо вона, як в матері, від — Бога.
(Сергій Рачинець) Шкідливі поради Якщо ви коридором
Мчитеся на велосипеді,
А назустріч вам з ванною
Вийшов папа погуляти,
Не згортайте в кухню,
У кухні твердий холодильник,
Зупиняйте краще в тата,
Папа м'який. Він пробачить.
Коли у тата вихідний,
Корабель будуємо з вітрилами,
Пливемо на ньому за чудесами,
Я - капітан, а він - герой.
Він готовий битися за мене
З драконом вогненним, великим,
І якщо треба буде битися
З морським чудовиськом самим.
Я так ціную його турботу
Я з татом ніби в яскравому сні,
Шкода, що в понеділок на роботу
Пора йому, і в садок - мені.
(Р. Остер) Татова порада Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
- А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.
Тож правда, тату, я – чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:
- Коли тебе в тяжку хвилину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись,
-Про це забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались!
(Л. Компанієць) 