Вірші українські
[15]
Вірші українських поетов для школи і школярів, вірші учнів навчальної, середньої та вищої школи
|
Вірші для дітей
[13]
Дитячі вірші про мову, Україну, вірші для дітей Тараса Шевченко та Лесі Українки, віршики про природу та маму
|
Диктанти українською мовою
[7]
Українські диктанти для 1,2,3 класу навчальної школи, 4, 5, 6, 7, 8, 9 класу середньої школи та 10, 11 класу вищої школи
|
Українські перекази
[5]
Докладні перекази тексту з української мови, стислі перекази творів українських письменників, контрольні українські перекази для школярів художнього стилю
|
Твір
[94]
Українські твори на тему життя людини, твір опис та твір роздум українською мовою, художні твори мініатюри про мати та дитину
|
Діалог
[13]
Діалоги з української мови, короткі та довгі
|
Мініатюра
[5]
Твори мініатюри українською мовою на різні теми. Для школярів, школи та вчителів у допомогу
|
Розповідь
[12]
Цей розділ допоможе вам скласти розповідь з текстом українською мовою
|
ГДЗ
[2]
Готові домашні завдання по математиці, ГДЗ з української та англійської мови та інші.
|
Привітання
[14]
Різноманітні привітання зі святами: з днем народження, ювілеєм, новим роком, 8 березня та 23 лютого
|
Сочинения
[40]
Сочинения на русском языке
|
Диктанты
[2]
Диктанты по русскому языку и литературе
|
Казки [8] |
Головна » Файли » Вірші українські |
17.11.2016, 16:32 | |
Вітрові Вітре буйний, непощадний! Маєш силу ти велику: Через степ, діброви й море Дмеш і крутишся одвіку. Як солому, серед лісу Дуба з коренем положиш; Я ж один стою нерушний, — Ти зломить мене не зможеш. Ревучи, великі бурі Понад мною пролетіли, Та зігнути не зігнули, — Тільки серце надломили. Студень дує округ його, Бо йому минуло літо; Чи воно розкошовало: Цвіт і корінь — все побито! Що ж, воно й перегоріло І, як злото, чисте стало; Так зате його навіки Вкрило чорне запинало. Яків Щоглів Вітер Не вітер — буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блиском! ударами!) за чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук. Котить. У землю врізає (чи то місто, дорога, чи луг) у землю плуг. А на землі люди, звірі й сади, а на землі боги і храми: о пройди, пройди над нами, розсуди! Й були такі, що тікали в печери, озера, ліси. — Що ти за сило єси? — питали. І ніхто з них не радів, не співав. (Огняного коня вітер гнав — огняного коня — в ночі —) І тільки їх мертві, розплющені очі відбили всю красу нового дня! Очі. 1919 Павло Тичина Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою. Пливе човен, води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає. Поплив човен в синє море, А воно заграло, Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало. Недовгий шлях — як човнові До синього моря — Сиротині на чужину, А там і до горя. Пограються добрі люди, Як холодні хвилі, Потім собі подивляться, Як сирота плаче, Потім спитай, де сирота, — Не чув і не бачив. Т.Шевченко Вільніший птаха в небі синім, Сильніший гір, ніж їхня суть. Гуляє вітер по долині, Деревам шепче - оживуть. Він шарудить осики листям І розмовляє, заграє. Біжить, із хмарами мов злився, Стремління маючи своє. Вкрашає небо світло-чисто, Прозора щоб лилась блакить. А далі дощ дарує з хистом - із буревієм грім гримить. Розбудить птаха поміж ночі, Верби гілля сплете в косу, І річку хвилями лоскоче, З отави скошує росу. Коли зима - співає пісню, Танцює віхола в танку. Шумить над полем і узліссям, Бо має вдачу гомінку. І шелест листя поміж гаю: То він блукає - вміє все. Та як спинитися не знає, Бо суть життя його несе. Андрій Гагін Вітер далекий навіяв Пісні весняної тон, Десь на осонні надії Небо сяйнуло між крон. Плив у блакиті незримій Привид близької весни. Плакали сніжні низини, Линули зоряні сни. Щемно, як сльози на віях, Плакали струни в мені. Вітер далекий навіяв Співи твої голосні. Олександр Блок Лиш вітер тобі відповість Скільки доріг людині пройти, щоб справді людиною стать? І скільки голубка морів пролетить, щоб берег свій відшукать? І скільки снарядів іще рвонуть і коли заборонять війну? Лиш вітер тобі на це відповість. Лиш вітер тобі відповість. Скільки років потрібно горі – зрости і розпастись на пил? І скільки деяким людям рости, щоб волі сягнуть, мов крил? І скільки можна оббріхувать світ, вдаючи, що усе як слід? Лиш вітер тобі на це відповість. Лиш вітер тобі відповість. Скільки треба вдивлятись увись, щоб небо сяйнуло в очу? І скільки людині потрібно вух, щоб в світі весь плач почуть? І скільки смертей пережити вщерть, щоб змірять людськую смерть? Лиш вітер тобі на це відповість. Лиш вітер тобі відповість. Боб Дилан З англійської переклав Микола Байдюк Вітер, що йде з острівного вулкану… Вітер, що йде з острівного вулкану Простором. Глухнуть мотори. Кава в каварні, “американо”, Зсунуті штори. Мертві летовища авіаліній, Втягнуті в шасі колеса. Крони розірваних крилами піній. Вранішня меса. Юрій Буряк
| |
Переглядів: 3775 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
[02.12.2016] | [Твір] |
Актуальність Тараса Шевченка сьогодні (0) |
[16.03.2016] | [Вірші українські] |
Вірші про Україну (0) |
[14.11.2017] | [Сочинения] |
Сочинение на тему "Проблема утилизации мусора в Германии" (0) |
[25.11.2016] | [Твір] |
Твір на тему "Мій учитель" (0) |
[23.10.2016] | [Вірші українські] |
Осінь у віршах (0) |
[02.06.2013] | [Розповідь] |
Твір-розповідь на тему: «Молодь» (0) |
[11.08.2013] | [Твір] |
Твір розповідь на тему Душа (0) |
[24.06.2017] | [Твір] |
Твір "Лихі люди" та його характеристика (0) |
Всього коментарів: 0 | |