Осінь Над прозорими росами
Вже летять журавлі.
Дай погрітися, осене,
У твоєму теплі,
Захопитися казкою
В золотому гаю.
Дай натішитись ласкою,
Що від сонечка п’ю.
Осінь срібною ниткою
У повітрі снує.
І останньою квіткою
Серце гріє моє.
Акварелями дивними
Видозмінює все.
І піснями чарівними
Сум у серце несе.
Осінь Небеса прозорі,
Мов глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.
А над полем нитка
Дзвонить, як струна,
Зажурилась квітка –
Чує сніг вона.
(Дмитро Павличко) Парасолька Якщо дощик проливний,
Парасолька я беру з собою,
Дуже яскравий і великий,
Жовто-червоно-блакитний.
Хто не зустрінеться,
Дуже дивується.
Каже кругом народ:
"Оце так диво! Парасолька йде!"
Навіть трішки прикро,
Що мене зовсім не видно...
(М. Сидорова) Про осінь Найвідоміший художник,
Що фарбує все навкруг,
Як продзвонить шкільний дзвоник
Розпочне роботи круг.
Листя барвами вкриває,
Розмальовує кущі.
Осінь кожний учень знає,
Бо несе вона дощі.
Осінні листочки Пожовклі листочки
Одірвались від гілки,
На землю впали
І скачуть
Кудись по стежці,
Немов золоті
Жабенята.
(Микола Заєць) Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
— Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
— Через рік мене чекайте!
Осінь Листочки з дерева летять,
Додолу опадають.
І під ногами шурхотять
Та зиму дожидають.
Летять листочки — листопад!
Роса блищить намистом.
І опустів старий наш сад,
Земля накрилась листом.
Приходить усьому кінець.
І ось легеньким жестом.
Сам диригує вітерець
Вже шумовим оркестром.
Не чути щебету пташок,
Лиш листя шум під вітром.
І сум оголених гілок,
І небо — синім цвітом…
Королева Осінь Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
(Н. Замрія) Жовтень Ось на гілці лист кленовий.
Нині він зовсім як новий!
Весь рум'яний, золотий.
Ти куди, листок? Стривай!
(Ст. Берестов)
Вранці вигляну в віконце
Світить там, як літом сонце.
Але гріє вже не так,
Не цвіте яскравий мак…
Пташки відлітають тихо,
Наче на планеті лихо.
Квіти вже не квітнуть зовсім,
Бо прийшла на землю осінь.
Жоржини Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні,
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.
Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні...
Погасить сонечка мої –
В саду жоржини пишні...
Та я морозцеві тому
Не дам жоржин стоптати:
На руки ніжно їх візьму
І понесу до хати!
(Марія Познанська) Ось червоний впав листок,
А за ним каштанчик – скок!
Жовтий лист на землю ліг,
Слідом знов каштанчик – плиг!
День за днем таке підряд –
Падолист, каштанопад.
Осінь У небі чистому така бездонна просинь —
Воно безмежне і кінця нема.
У рідному краю співає пісню осінь,
А пісня та і ніжна, і сумна.
Чарівна й ніжна пісня від любові.
Сумна від того, що краса пройде.
А ту ж красу не передать у слові,
Вона у кожне серденько дійде.
Краса природи — веселкове диво!
В ній дивовижні чисті кольори.
Осінньо всюди, райдужно, красиво…
І синє небо дивиться згори.
Осінь Чи насправді, а чи сон це,
Жовті верби, жовте сонце,
Жовті трави, жовті доли,
Жовте листя, жовте поле.
Це насправді, не здалося –
Жовте небо, жовта осінь.
(Анатолий Каменчук) Дощ іде Хмара-кішка, хвіст трубою,
Хмара з довгою бородою,
Хмара-кінь, хмара-жук...
А всього їх двісті штук.
Бідним хмари дуже тісно,
Немає хмари в небі місця.
Пересваряться всі двісті,
А потім заплачуть разом.
І кричить унизу народ:
"Разбегайся, дощ іде!"
(Д. Лукич) 