Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 29.03.2024, 14:35
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Вірші українські [15]
Вірші українських поетов для школи і школярів, вірші учнів навчальної, середньої та вищої школи
Вірші для дітей [13]
Дитячі вірші про мову, Україну, вірші для дітей Тараса Шевченко та Лесі Українки, віршики про природу та маму
Диктанти українською мовою [7]
Українські диктанти для 1,2,3 класу навчальної школи, 4, 5, 6, 7, 8, 9 класу середньої школи та 10, 11 класу вищої школи
Українські перекази [5]
Докладні перекази тексту з української мови, стислі перекази творів українських письменників, контрольні українські перекази для школярів художнього стилю
Твір [94]
Українські твори на тему життя людини, твір опис та твір роздум українською мовою, художні твори мініатюри про мати та дитину
Діалог [13]
Діалоги з української мови, короткі та довгі
Мініатюра [5]
Твори мініатюри українською мовою на різні теми. Для школярів, школи та вчителів у допомогу
Розповідь [12]
Цей розділ допоможе вам скласти розповідь з текстом українською мовою
ГДЗ [2]
Готові домашні завдання по математиці, ГДЗ з української та англійської мови та інші.
Привітання [14]
Різноманітні привітання зі святами: з днем народження, ювілеєм, новим роком, 8 березня та 23 лютого
Сочинения [40]
Сочинения на русском языке
Диктанты [2]
Диктанты по русскому языку и литературе
Казки [8]

Наше опитування

Що вам потрібно?
Всього відповідей: 2451

Статистика

Пошук

Цікаве

Популярні українські твори

Популярні вірші українською мовою

Популярні диктанти

Готові домашні завдання / ГДЗ

Друзі сайту

українська

Головна » Файли » Казки

Дорогі школяри та вчителя! Розділ нашого сайту: "Казки" містить різноманітні матеріали у допомогу для школи. Казки - тільки самі популярні та необхідні для підготовки до школи і в допомогу вчителям
Казки про весну
16.03.2016, 15:26


Зайчик і весна

Був гарний, погожий день. Маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок.
— Ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок.
Ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло допомогти. Воно звернулося до весни. Уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. Де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. Усе раділо Весні-чарівниці.
Нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски. Тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. Вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. Вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень.
— Ти хто? — зачаровано запитав зайчик.
— Я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. Ось дивись. Це тобі.
Вона простягнула йому гарненький сірий кожушок.
— Дякую тобі, Весно! — закричав зайчик. — Тепер ніхто не побачить мене серед кущів!
Одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. А весна-чарівниця помандрувала далі, даруючи всім радість і втіху.

http://nashakazka.org.ua/poltavschini/zaychik_i_vesna.html

Казка про Весну

Зібралася Весна-красна в гості в північні краї. Всю зиму вона провела разом з перелітними птахами на теплому півдні, а як стало сонечко все вище і вище на небі підніматися, тут вона і вирішила летіти.

Просить Весна перелітних птахів - гусей, лебедів: «Віднесіть мене подалі на північ, там мене чекають не дочекаються і люди, і звірі, і птахи, і різні крихітні жучки-павучки». Але птахи побоялися летіти на північ: «Там, кажуть, сніг і лід, холод і голод, там, кажуть, ми всі замерзнемо і загинемо». Скільки Весна не просила, ніхто не хотів її у північні краї віднести. Зовсім вона засумувала: що ж, видно, доведеться все життя на півдні прожити. Раптом вона чує голос звідкись з височини: «Не журися, Весна-красна, сідай на мене, я тебе швидко на північ доставлю». Глянула вгору, а по небу над нею пливе біла пухнаста хмарка. Зраділа Весна, забралася на хмарку і полетіла у північні краї. Летить та вниз, на землю, поглядає. А там, на землі, всі радіють, всі її зустрічають. У полях рясніють проталини, біжать струмки, зламують на річці лід, а кущі та дерева в лісах і садах покриваються великими, готовими ось-ось вже розкритися бруньками.

Полетіла Весна красна з півдня на північ на білій пухнастій хмарці. А слідом за нею потягнулися в рідні краї незліченні зграї перелітних птахів - гусей, лебедів і всякої крилатої дрібниці: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, піночки, славки ...

Так з того часу люди й запримітили: як з’явиться на небі перша пухнаста хмарка, так, значить, на ньому Весна-красна прилетить. Чекай тепер з дня на день тепла, талої води, чекай з півдня веселих крилатих гостей ...

(Г. Скребицький)

http://metodistdnz.at.ua/load/opovidannja/kazka_pro_vesnu/3-1-0-66

Як весна зиму прогнала

Розляглася в полі зима, розпустила сиві косми. Лежить — і ні з місця. Ніяких у неї турбот. Служать зимі вірні слуги — колючий вітер та пекучий мороз. Обидва сердиті.
Колючий вітер листя з дерев обтрусив, траву в полі висушив, щоб зимі м’яко лежати було. А пекучий мороз скував землю і річки крижаними оковами. Лишилася в морозу і вітру одна турбота — вартувати спокій матінки-зими. Пекучий мороз по засніжених просторах шастає, пильнує, щоб ніхто без потреби не прокидався. А колючий вітер свою службу несе. Тільки-но вигляне сонечко — вітер як почне дути! Не може сонечко на небо забратися. Так і котиться горизонтом. Світить, а не гріє. А зима потішається: добрі в неї слуги!
Набридла дітям зима. Мами на вулицю не пускають, бояться, щоб не простудилися. Якщо й дозволять надвір вийти, то спочатку так вкутають, що й кроку не ступиш. А їм погратися хочеться.
Де та весна забарилася! Чекали, чекали діти весну. Стали гукати:
Весно-краса,
Золота коса!
Приходь, весно,
З білою хмаркою
І з припаркою,
З травою-муравою,
З пташиним граєм —
Ми тебе чекаєм,
Дуже чекаєм!

Почула весна, прибігла на край поля. Стала сонечко вгору підкидати. Що не день — все вище, даремно старався колючий вітер. Стомився, а не може здмухнути сонечка до горизонту. Поліз в очерети, притих, полагіднішав.
А мороз навтіки кинувся. Не озираючися, аж до Північного полюсу біг. Почав просити білих ведмедів:
— Пустіть весну й літо перечекати.
Махнув білий ведмідь лапою:
— Будь ласка! Ми тебе не боїмося.
Залишилася зима без слуг. Сповзла з степових пагорбів у кущі, причаїлась. А весна тут як тут. Весела. Йде, квіти по луках розкидає.
Заплакала зима, питається:
— Чого ти прийшла? Хто тебе кликав?
Відповіла весна:
— Діти кликали. Тепер я їх забавлятиму. А ти, бабусю, йди собі геть.
Недобре зробилося зимі. Закінчилася її влада. Прикульгала вона до річки, сіла на останню крижину й попливла в море-океан.
А весна забралася на балкон, відчинила двері до кімнати. Сонячний зайчик стрибнув по стіні, із стіни — на ліжко. Прокинулися діти, а весна їхній теплий одяг в шафу складає. Може, ще знадобиться?

http://belaruskazka.pp.ua/pages/yak-vesna-zimu-prognala.html

Категорія: Казки | Додав: Поля
Переглядів: 23294 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/14
[22.11.2016][Твір]
Твір на тему повість Івана Франка "Захар Беркут" (0)
[15.03.2016][Привітання]
Привітання з Днем народження (0)
[02.12.2016][Диктанти українською мовою]
Диктанти з української мови для 6 класу (0)
[10.04.2016][Сочинения]
Сочинение на тему развитие голлографии (0)
[29.01.2016][Казки]
Казка про Сніговика (0)
[17.03.2016][Твір]
Твір на тему "Образ Фауста" (0)
[20.11.2017][Сочинения]
Сочинение на тему "Акции и ценные бумаги" (0)
[09.02.2016][Вірші для дітей]
Вірші про тата (0)
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]