Вірші українські
[15]
Вірші українських поетов для школи і школярів, вірші учнів навчальної, середньої та вищої школи
|
Вірші для дітей
[13]
Дитячі вірші про мову, Україну, вірші для дітей Тараса Шевченко та Лесі Українки, віршики про природу та маму
|
Диктанти українською мовою
[7]
Українські диктанти для 1,2,3 класу навчальної школи, 4, 5, 6, 7, 8, 9 класу середньої школи та 10, 11 класу вищої школи
|
Українські перекази
[5]
Докладні перекази тексту з української мови, стислі перекази творів українських письменників, контрольні українські перекази для школярів художнього стилю
|
Твір
[94]
Українські твори на тему життя людини, твір опис та твір роздум українською мовою, художні твори мініатюри про мати та дитину
|
Діалог
[13]
Діалоги з української мови, короткі та довгі
|
Мініатюра
[5]
Твори мініатюри українською мовою на різні теми. Для школярів, школи та вчителів у допомогу
|
Розповідь
[12]
Цей розділ допоможе вам скласти розповідь з текстом українською мовою
|
ГДЗ
[2]
Готові домашні завдання по математиці, ГДЗ з української та англійської мови та інші.
|
Привітання
[14]
Різноманітні привітання зі святами: з днем народження, ювілеєм, новим роком, 8 березня та 23 лютого
|
Сочинения
[40]
Сочинения на русском языке
|
Диктанты
[2]
Диктанты по русскому языку и литературе
|
Казки [8] |
Головна » Файли » Казки |
16.03.2016, 15:26 | |
Зайчик і весна Був гарний, погожий день. Маленький зайчик сидів під кущиком і дивився на свій старенький кожушок. — Ой горе мені, — плакав бідолашний, — сніг розстав, ніде заховатися, скрізь видно мій білий кожушок. Ласкаве сонечко побачило заплакане зайченя, витерло йому промінчиком слізки і пообіцяло допомогти. Воно звернулося до весни. Уважно вислухала вона сонечко і вирушила на пошуки зайчика. Де проходила, там зеленіла трава, розквітали дерева, щебетали пташки. Усе раділо Весні-чарівниці. Нещасне зайченятко, яке сиділо під кущиком на купці сірого снігу, раптом із жахом побачило, як останній сніг розтанув, і навколо нього розцвіли проліски. Тремтячий зайчик підвів голову і помітив дівчину незвичайної вроди. Вона була одягнена в шати з прекрасних квітів. Вітер грався її русявим волоссям, а пташки співали для неї найкращих пісень. — Ти хто? — зачаровано запитав зайчик. — Я — весна, — лагідно відповіла дівчина, — сонечко розповідало про твою біду. Ось дивись. Це тобі. Вона простягнула йому гарненький сірий кожушок. — Дякую тобі, Весно! — закричав зайчик. — Тепер ніхто не побачить мене серед кущів! Одягнувши нового кожушка, щасливий зайчик зник у лісі. А весна-чарівниця помандрувала далі, даруючи всім радість і втіху. http://nashakazka.org.ua/poltavschini/zaychik_i_vesna.html Казка про Весну Зібралася Весна-красна в гості в північні краї. Всю зиму вона провела разом з перелітними птахами на теплому півдні, а як стало сонечко все вище і вище на небі підніматися, тут вона і вирішила летіти. Просить Весна перелітних птахів - гусей, лебедів: «Віднесіть мене подалі на північ, там мене чекають не дочекаються і люди, і звірі, і птахи, і різні крихітні жучки-павучки». Але птахи побоялися летіти на північ: «Там, кажуть, сніг і лід, холод і голод, там, кажуть, ми всі замерзнемо і загинемо». Скільки Весна не просила, ніхто не хотів її у північні краї віднести. Зовсім вона засумувала: що ж, видно, доведеться все життя на півдні прожити. Раптом вона чує голос звідкись з височини: «Не журися, Весна-красна, сідай на мене, я тебе швидко на північ доставлю». Глянула вгору, а по небу над нею пливе біла пухнаста хмарка. Зраділа Весна, забралася на хмарку і полетіла у північні краї. Летить та вниз, на землю, поглядає. А там, на землі, всі радіють, всі її зустрічають. У полях рясніють проталини, біжать струмки, зламують на річці лід, а кущі та дерева в лісах і садах покриваються великими, готовими ось-ось вже розкритися бруньками. Полетіла Весна красна з півдня на північ на білій пухнастій хмарці. А слідом за нею потягнулися в рідні краї незліченні зграї перелітних птахів - гусей, лебедів і всякої крилатої дрібниці: жайворонки, шпаки, дрозди, зяблики, піночки, славки ... Так з того часу люди й запримітили: як з’явиться на небі перша пухнаста хмарка, так, значить, на ньому Весна-красна прилетить. Чекай тепер з дня на день тепла, талої води, чекай з півдня веселих крилатих гостей ... (Г. Скребицький) http://metodistdnz.at.ua/load/opovidannja/kazka_pro_vesnu/3-1-0-66 Як весна зиму прогнала Розляглася в полі зима, розпустила сиві косми. Лежить — і ні з місця. Ніяких у неї турбот. Служать зимі вірні слуги — колючий вітер та пекучий мороз. Обидва сердиті. Колючий вітер листя з дерев обтрусив, траву в полі висушив, щоб зимі м’яко лежати було. А пекучий мороз скував землю і річки крижаними оковами. Лишилася в морозу і вітру одна турбота — вартувати спокій матінки-зими. Пекучий мороз по засніжених просторах шастає, пильнує, щоб ніхто без потреби не прокидався. А колючий вітер свою службу несе. Тільки-но вигляне сонечко — вітер як почне дути! Не може сонечко на небо забратися. Так і котиться горизонтом. Світить, а не гріє. А зима потішається: добрі в неї слуги! Набридла дітям зима. Мами на вулицю не пускають, бояться, щоб не простудилися. Якщо й дозволять надвір вийти, то спочатку так вкутають, що й кроку не ступиш. А їм погратися хочеться. Де та весна забарилася! Чекали, чекали діти весну. Стали гукати: Весно-краса, Золота коса! Приходь, весно, З білою хмаркою І з припаркою, З травою-муравою, З пташиним граєм — Ми тебе чекаєм, Дуже чекаєм! Почула весна, прибігла на край поля. Стала сонечко вгору підкидати. Що не день — все вище, даремно старався колючий вітер. Стомився, а не може здмухнути сонечка до горизонту. Поліз в очерети, притих, полагіднішав. А мороз навтіки кинувся. Не озираючися, аж до Північного полюсу біг. Почав просити білих ведмедів: — Пустіть весну й літо перечекати. Махнув білий ведмідь лапою: — Будь ласка! Ми тебе не боїмося. Залишилася зима без слуг. Сповзла з степових пагорбів у кущі, причаїлась. А весна тут як тут. Весела. Йде, квіти по луках розкидає. Заплакала зима, питається: — Чого ти прийшла? Хто тебе кликав? Відповіла весна: — Діти кликали. Тепер я їх забавлятиму. А ти, бабусю, йди собі геть. Недобре зробилося зимі. Закінчилася її влада. Прикульгала вона до річки, сіла на останню крижину й попливла в море-океан. А весна забралася на балкон, відчинила двері до кімнати. Сонячний зайчик стрибнув по стіні, із стіни — на ліжко. Прокинулися діти, а весна їхній теплий одяг в шафу складає. Може, ще знадобиться? http://belaruskazka.pp.ua/pages/yak-vesna-zimu-prognala.html
| |
Переглядів: 23294 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/14 |
[22.11.2016] | [Твір] |
Твір на тему повість Івана Франка "Захар Беркут" (0) |
[15.03.2016] | [Привітання] |
Привітання з Днем народження (0) |
[02.12.2016] | [Диктанти українською мовою] |
Диктанти з української мови для 6 класу (0) |
[10.04.2016] | [Сочинения] |
Сочинение на тему развитие голлографии (0) |
[29.01.2016] | [Казки] |
Казка про Сніговика (0) |
[17.03.2016] | [Твір] |
Твір на тему "Образ Фауста" (0) |
[20.11.2017] | [Сочинения] |
Сочинение на тему "Акции и ценные бумаги" (0) |
[09.02.2016] | [Вірші для дітей] |
Вірші про тата (0) |
Всього коментарів: 0 | |