У «Пісні про рушник» поет закохано пише і про українську землю. Тут і «росяниста доріжка», і «зелені луги», і «солов'їні гаї», і «тихий шелест трав». Такі ніжні поетичні образи надають творові ще більшої краси. Вони дорогі поетові з дитинства, так само, як і образ рідної неньки, який зігрівав його душу протягом усього життя...

Ми живемо на планеті Земля, і не випадково її головне багатство співзвучно з назвою. Земля — наш дім, земля — наша годувальниця. Рідна земля, Батьківщина — місце, де людина народилася, яке назавжди залишиться дорогим для нього. Наша Земля – наша велика спільна Батьківщина, важлива для кожного з нас, хоч ми рідко замислюємося про це. І люди зобов’язані піклуватися про збереження природи на нашій планеті, тому що це через нас відбуваються негативні зміни в навколишньому середовищі.

Споконвіку книги правили людьми, маніпулювали людською свідомістю, поведінкою, зуміли успокоїти і підбадьорити, розвеселити і засумувати. Але кожному своє, і тому книги кожен підбирає собі таку книгу, яка припаде йому до душі, настрою, характеру. І хоча зараз настав час новітніх технологій, телефонів які дають нам доступ до мільйон бібліотек

Радісне і довгоочікуване пробудження природи, переливчасті трелі птахів, зворушливі проліски і перші зелені травинки, жваво пробиваються крізь товщу торішнього листя – це весна, ніжна і наївна, пригріває своїм ласкавим теплом усе живе.

...чим більше людей підтримують наше ставлення до життя, тим більше ми віримо, що воно й справді таке, хоча це – лише наш погляд на нього. Чим більше ми жаліємося на життя, тим гіршим робимо його, самі не знаючи про це. Зробити життя дійсно повним переконуючої сили легко: головне – вірити!

Мрії – це ніби квитки у майбутнє життя, и кожен з нас прагне цими квитками скористатися. Мрій у світі багато, набагато більше ніж самих людей.

То що ж таке краса? Про неї так багато написано, нею захоплювалися в усі часи. Може, це природа, може, душа, може, приваблива зовнішність, а може, любов?

Дійсно, з одного боку Фауст уособлює ідеал просвітницьких уявлень про розвинену людину того часу: допитливу і діяльну, вільну в думках і не упереджену в поглядах, яка постійно прагне нових знань, що поповнювали б її досвіт і розширювали світогляд.

Серед моїх однолітків є багато таких, що прагнуть бути схожими на відому людину: чи то артиста, чи то спортсмена, а може, й політика. Кожен вибирає по собі. Узагалі, публічні особистості мають якусь загадкову привабливість, таємничість.