Мій рідний дім
Дім, у якому мешкає моя сім'я, багатоповерховий. Кілька сотень людей живуть у ньому. Увечері, коли на вулиці зимно і мерехтять жовтаві очиці ліхтарів, я сідаю біля вікна і починаю мріяти. Я уявляю собі, що наша багатоповерхівка вже не будинок, а величезний корабель, який пливе крізь море білої зими, мов той криголам. Так багато людей у будинку, такі вони мають різні почуття та бажання! Але ж пливе будинок-корабель, і всі ми на ньому пасажири.
На справжньому кораблі мають бути чистота і порядок. У нашому будинку чистоту і порядок забезпечують самі мешканці. І це зовсім не важко: треба просто слідкувати, щоб стіни були охайні, сходи – вимиті, стеля – без плям Я колись чув, що держава нагадує корабель так само, як і наш дім. На мій погляд, для того, щоб навести порядок на палубах і в трюмах держави-корабля, теж достатньо щирого бажання більшості людей.
Улітку будинок, у якому я живу, нагадує вже не корабель, а заміську дачу: хльопає підсохла білизна, галасує малеча, прогулюються двором літні люди. Щасливий час – це літо! Але чомусь мені впадає в око те, що рік за роком у нашому будинку все більше літніх людей і все менше дітлахів. Що ж станеться років через двадцять з нашим великим будинком? Я сподіваюся, що все буде гаразд і з ним, і з усіма нами.
Дім, у якому я живу, – це частина мого міста, а місто – частина цілої держави. Я впевнений, що той, хто любить свій дім, не може не любити своєї держави.
http://ridne-slovo.com.ua/tvoru-na-rizni-temu/163-tvori-na-temu-my-dm.html
Мій дім - моя фортеця
Мій будинок – моя фортеця. Це правда! Він не має товстих стін і веж. Але в ньому живе моя маленька і дружна сім'я. Мій дім – це проста квартира з вікнами. Від того, що моя мама завжди жартує, а тато їй підігрує, стіни нашої квартири завжди наповнюються світлом і теплом.
У мене є старша сестра. Ми не завжди з нею порозумілися, але я все одно сумую по сміху сестри. Після школи мені хочеться бігти додому по сходах під'їзду.
Я знаю, що відкрию двері і відчую запах мами і папи крему для туфель. Переступимо поріг, і мене зустріне сестричка. Зайду в кімнату, кину речі, а мама мене ввечері лаяти.
Моє улюблене місце – це кухня. Вона тепла, затишна і пахне ранковими оладками. Мені подобається сидіти за столом біля вікна і робити уроки. Взимку мене зігріває тепла батарея і бабусину хустку. Він висить на спинці стільця. Бабуся каже, що він пов'язаний з козячого пуху, тому так дивно пахне. Це мій улюблений запах.
Мій дім – мій притулок. Я люблю проводити час в ньому. У вихідні дні ми часто виїжджаємо за місто, але через короткий час вже хоти повернутися. В рідних стінах завжди спокійно і тихо. У дощовий осінній день по кімнатах пливе аромат чаю. Взимку пахне ялинкою. Весною тато приносить перші конвалії для мами і сестри. Вони дуже ароматні. Влітку по кімнатах носяться нічні метелики.
Я ніколи не буваю один. І це не тому, що у мене є батьки і сестричка. Просто тут все знайоме. Кожна книжка на полиці вже перечитана. Квіти на вікнах я теж знаю, поливаю їх. Тільки іграшки майже не дістаю. Виріс. Але вони нагадують мені дитинство. Я знаю, що скоро виросту. Поїду вчитися, так каже дідусь. Моя кімната спорожніє. Але мені хочеться, щоб мій будинок ніколи не забував про мене. Я теж його не забуду. З ним пов'язані теплі спогади: перший клас, велосипед, зеленка на колінах і перші букви.
http://www.soch67.info/index.php/tvori-dlya-2-11-klasu/tvori-dlya-8-klasu/1484-tvir-rozdum-na-temu-mij-dim-moya-fortetsya
Мій дім, моя фортеця
Ідучи кудись, завжди повертаємось до дому. Куди б нас не вела наша дорога, всеодно завжди вертаємось до нашого - рідного дому. Недарма говорять в народі: "в гостях добре, а в дома ще краще". І це правда. Саме в дома ти відчуваєш себе в спокої та безпеці. Місце де ти виріс, і провів більшу частину життя, залишається твоїм оберегом аж до самої старості. Ті стіни, котрі в самому дитинстві захищали тебе, від вітру, який так люто бушував за вікном, від дощу, котрий заливав і мочив усе навкруги, окрім тебе. Ці картини залишаться в твоїй пам'яті назавжди.Ті моменти щастя, коли з самого ранку ти знаходив подарунок під ялинкою, котру ще декілка днів перед тим прикрашав, і ті сльози, котрі ти проливав коли ялинка жовтіла, і мусила йти жити на двір. Ці стіни будуть берегти твою історію. І навіть тоді, коли твоя голова геть посивіє, і ти вже будеш забувати усе на світі, повернення у рідні стіни, змусять омолодіти твою душу, і дадуть тобі зрозуміти, що ти в безпеці.
https://vk.com/wall-60717931_9
|
