Прометей – вічний образ світової літератури
Прометей - це міфічний герой. Його створили ще в Стародавній Греції. Світ навколо був жорстоким, відбувалися постійні війни. Правителі одних держав намагалися завоювати інші народи. І в країнах тирани знущалися зі свого народу. Людям потрібен був захисник. І Прометей став цим героєм.
Прометей захотів допомогти людям. Він вирішив дати їм вогонь, який палав на Олімпі. Вогонь здатен освітлювати все навколо. Титан мав велике і благородне серце, тому став на допомогу людям. Прометей навчив людей будувати житло, обробляти землю за допомогою тварин. Крім того, навчив їх рахувати і писати. Прометей навчав смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, користуватися щедрими дарами природи.
Він став символом свободи, боротьби за краще життя. Вогонь,
подарований титаном, полегшив життя первісним людям. А Прометей за це отримав пекельні муки. Ця стародавня легенда живе у віках. І кожен народ хоче мати свого Прометея. І ніякий тиран не зумів погасити вогонь боротьби за свободу і кращу долю.
Розум Прометея, сила духу, альтруїзм і мужнє страждання заради їхнього щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління.Ім’я Прометея буквально означає "той, що думає наперед", тобто бачить майбутнє. Образ Прометея знайшов втілення в трагедії Есхіла "Прометей закутий". Прометей не лише бачить майбутнє, а й творить його. Він - великий творець культури людства.
Люди оцінили вчинок Прометея. Адже донині пам’ятаємо ми цю давню легенду. Не згас на землі вогонь, подарований Прометеєм. Зараз на згадку про самопожертву мужнього титана люди носять металеві каблучки і перстені з коштовним камінням. Більшість людей задумуються, чи потрібна була така самопожертва, чи вартує навіть найгероїчніший вчинок таких пекельних страждань? Я ж відповім —звичайно. Тому що найвища мета Буття — навчитися підкорювати свої власні потреби суспільним, загальнонародним. Ось чому нас вчить Прометей.
Зевс для Прометея не тільки тиран, а й заздрісник, який не може простити титану того, що він викрав для людей небесний вогонь і залишився непохитний. Прометей не тільки не кається, але й кидає виклик громовержцю. Він пишається тим, що зробив людей схожими на себе.
Хтось може сказати, що Прометей безсмертний, тому йому було легше зважитись на героїчний вчинок і самопожертву. Це не так, тому що вічні муки страшніші за смерть. А усвідомлення наслідків свого вчинку і невідворотності покарання вимагає найбільшої мужності і самовіддачі для втілення своїх задумів. Також Прометей осмілився протистояти богам і вступитися за знедолених. Він боровся за справедливість, рівність, братерство людей достойних кращої долі, ніж вони мали. Прометей — це борець за свободу і захист людей, один із найшляхетніших міфічних образів світу. Він не просто благодійник, а й мученик заради людства. Тому йому ставлять пам’ятники, часто оспівують у літературі та інших видах мистецтва.
Саме таких людей, як Прометей, зараз дуже мало, бажано, щоб їх побільшало. Але трапляються такі люди, що готові віддати життя за свободу свого народу. Одним із таких людей є мій прадід Василь Омелянович Макух.
Це було 5 листопада 1968 року напередодні річниці червоної революції. Несподівано Василь Макух здійснив акт самоспалення, облившись бензином. Живий смолоскип палав на Хрещатику, останніми словами Василя Макуха був крик: "Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!". 6-го листопада Василь Макух помер від несумісних з життям опіків. Це був протест проти поневолення українського народу. Прогресивна світова спільнота схиляє голови перед героєм.
Ще з юних літ він боровся за свободу України. Його зловили раненько, зачепили гаком за ноги і волокли. Йому відрізали стопу ноги і кинули в табір на знищення і тортури, що його ще більше загартувало. Нікого не видав і не покаявся. Майже десятирічне ув’язнення в таборах Мордовії. У нього була єдина мета — продовжити боротьбу за Україну.
Прожив Василь Макух мало, пройшов тернисту дорогу, іншого виду протесту не знайшов. Щастя не зазнав, але має право на пам’ять.
Також у всьому світі широко відоме ім’я студента Яна Палаха, який здійснив акт самоспалення у Празі на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянськими військами. По смерті Палаха усе суспільство Чехословаччини піднялося на боротьбу з радянськими окупантами.
Сьогодні у Чехії Ян Палах є національним героєм, про нього знімають фільми. Його смерть об’єднала чехів і словаків у потужний рух опору.
Їх вогонь буде вічно горіти в наших серцях, в нашій пам’яті. Ніхто не в змозі загасити дарунок Прометея.
Я думаю, що якби я опинилася в ситуації, коли треба було б зробити героїчний вчинок для людей України, не задумуючись зробила б це. Адже Прометей тому і є вічним образом загальнолюдського значення, що знаходить чисельні застосування в літературах різних народів і часів. А я ще додала б і в житті.
http://zl.kiev.ua/arh-v/arh-v-konkursu/prozov-tvori/prometei-v-chnii-obraz-sv-tovo-l-teraturi.html
Вогонь Прометея( твір-мініатюра по трагедії Эсхила “Прикутий Прометей”)
Античне мистецтво з його неперевершеними майстрами літератури, живопису, скульптури й зодчества пережило століття. Образи й сюжети античної міфології широко використовувалися наступними поколіннями, не забуті вони й сьогодні. Одним із самих прекрасних для мене є давньогрецький мир про Прометее, що похитили вогонь із піднебіння й навчило людей ним користуватися. Цей міф став нам відомий завдяки збереженій спадщині Эсхила – основоположника античної трагедії
Із циклу трагедій про Прометее ми довідаємося, що цей титан допоміг верховному богові Зевсу захопити владу, здобути перемогу над іншими титанами, однак став проти нього, коли Зевс вирішив знищити людський рід. Відповідно до давньогрецької міфології, люди раніше були нерозумними, у них не було божественної іскри: Раніше люди Дивилися й не бачили, і, чуючи, Не чули; у якихось мріях сну Тягнули життя… І все-таки ті, хто “без думки здійснювали всі”, привернули увагу Прометея, і він вирішив їм допомогти: титана приніс людям небесний вогонь, розбудивши цим їхня свідомість, оскільки жодне тварина не має й сьогодні такої влади над вогнем, як людина. Однак це далеко не єдиний подарунок, що підніс Прометей людському роду: він навчив їхньому рахунку й листу, дав розум і мовлення, завдяки чому люди змогли зберігати свої знання й передавати їх з покоління впоколение.
Прометей навчив людей будувати житла й укриватися в них від холоду й жари, відкрив секрети руху небесних світил і таємниці лікарських рослин, навчив ремесел, мистецтвам, пояснив, як обробляти ґрунт. Багато добра приніс Прометей людському роду, бажаючи зробити людей розумн і щасливими, але викликав через це на себе гнів Зевса. Я думаю, верховний бог розсердився на титана не тільки за неслухняність – можливо, вона відчув силу людей, обретших знання й уміння завдяки божій іскрі, вселеній у них Прометеем. А будь-яка сила – це погроза влади. Тому Зевс так нещадний кослушнику.
Він велів Гефесту, богові-ковалеві, прикувати Прометея до скелі в дикій і пустельній місцевості. Влада й Насильство, послані Зевсом, супроводжують Гефеста, і їхнього серця не знають жалості. Однак, випробовуючи страшні борошна, Прометей мовчить. Гордий і сміливий, він не збирається каятися й просити прощенья, тому прямо відповідає Океанидам, запитувачем, за що Зевс засудив його на страждання: “За милосердя до людей, тому що сам він немилосердний”.
За непокору Зевс прирікає Прометея на ще більші випробування, але сила титана в тім, що він знає майбутнє: настане день, коли невдячний, жорстокий і мстивий Зевс буде повалений у незначність і довідається на собі різницю між владою й рабством. Прометей упевнений
http://lessons.com.ua/vogon-prometeya-tvir-miniatyura-po-tragedi%D1%97-esxila-prikutij-prometej/
Не згас сьогодні вогонь Прометея, чи чи актуальний альтруїзм
Людина — істота соціальне, тобто що у суспільстві. Поза суспільства дії людей немає сенсу. Нас оточують наші рідні, друзі і знайомі, однокласники і однокурсники, товариші по службі, сусіди. Непросто підтримувати з усіма дружні стосунки. Це тільки від тебе, ще гроші і від цього людини, з яким ти спілкуєшся. Однак у першу чергу — від тебе.
Ставитися до інших людей потрібно безкорисливо, думаючи спочатку про неї, та не собі, як це зробив герой давньогрецької трагедії Есхіла «Прикованный Прометей». Прометей, попри заборона верховного бога Зевса, приніс людям вогонь. Приніс уже тому, що допомогти людям вижити. Ще Прометей навчив простих смертних різним ремесла й мистецтвам — величезним ривком просунув вперед прогрес людства. Про це Зевс прикував Прометея до скелі, куди щодня прилітав орел і клював би його печінку. За день печінку відновлювалася, орел прилітав знову, й дуже тривало нескінченно — адже Прометей, як і Зевс, теж був богом і тому безсмертним.
Прометей міг врятувати себе — володів таємницею повалення Зевса з трону. Але він продовжував терпіти нелюдські борошна через те, аби в людей був рятівний вогонь, не вимагаючи нічого натомість.
Альтруїзм — це безкорислива турбота проблемами іншим людям. Альтруисты рухають прогрес вперед.
Ми не перебували такому щодо рівні громадського, наукового та розвитку, якби між нами був учених, понад усе які мають ідею, інакше, скільки ми за неї заплатять. Учених, повністю пірнули до своєї теорії та працюючих безкорисливо. Можна довго перераховувати таких великих людей: у країні їх сотні. Павлов і Ціолковський, Марія і П'єр Кюрі, Ейнштейн і Корольов.
Альтруисты є і тепер. Це, наприклад, люди, які, усиновили дитину чи відкрили сімейний дитячий будинок. Просто - не підлягає порівнянню життя дітей у домі дитини, інтернаті чи сім'ї! Потрапивши у сім'ю, діти одержують ту величезну порцію любові, пестощів, турботи і ніжності, що вони недоодержали, перебувають у державних дитячих установах. Після цього діти починають швидше розвиватися, здоровішають, їх характер змінюється у цю справу, — просто розцвітають. Це велике щастя — бачити, як багато радості ти комусь приніс, не вимагаючи нічого натомість. То гадаю, вважають справжні альтруїсти. А завжди чесні і наївні дитячі очі, з посмішкою дивлячись на тебе — найкраща нагорода.
Справжні альтруїсти хочуть, щоб у світлі був війн, хвороб Паркінсона й катастроф. Саме тому котрі мають місіями доброї волі із багатьох країн світу приїжджають у різні точки планети, намагаючись врегулювати якісь важливі державні та політичні запитання мирним шляхом. Приїжджають, аби допомогти тим, кому доводиться нелегко і тяжко нести у власних плечах непосильний вантаж невирішених проблем. Багато відомих люди роблять це у тому, щоб прославитися ще більше, а здобуття права допомогти.
Якби було добровольців з Червоного Хреста, то, наприклад, не було кому б сприяти людям, які опинилися зоні стихійного лиха. Їм не допомогли продовольством, дахом над головою, теплим одягом і медикаментами. У Червоному Хресті працюють альтруїсти, які допомагають людям незалежно від цього, якій вони національності, віросповідання, місця проживання і який громадське становище вони займають.
Гадаю, вогонь Прометея не згаснув. Можливо, він горить в певні моменти негаразд яскраво, як хотілося б. Але, вважаю, що альтруїзм актуальним сьогодні, і буде актуальним завжди. До того часу, доки існуватиме людство, житимуть котрі мають чистим серцем, відкритої душею, безкорисливо які мають радість оточуючим, і рушійні прогрес.
http://bukvar.su/russkij-jazyk/139483-Ne-pogas-li-segodnya-ogon-Prometeya-ili-aktualen-li-al-truizm.html
|