Вечір зимою (Твір-опис природи).
Взимку темніє рано, і вечори довгі і темні. Не хочеться виходити на вулицю. Там темно, дме холодний, колючий вітер. З неба сіється якась бридка мряка або дощ. Але бувають і такі зимові вечори, які довго пам’ятаєш. Це коли нема вітру, іде сніг — ніби м’яке, пухнасте пір’я падає з неба. Надворі наче розвиднюється. Сніг лежить м’яким білим килимом на землі, деревах, самотніх лавах. Під світлом ліхтарів він блищить, виграє різнокольоровими вогниками. Коли вийдеш на вулицю, сніговий килим тихо порипує під ногами. Навкруги тихо, навіть шум міста приглушується під сніговою ковдрою. Дерева стоять в гарних сніжних сукнях. Повітря свіже, воно бадьорить. Від такої прогулянки покращується настрій. Якщо сніг більше не іде, можна побачити на темно-фіолетовому небі зірки. Взимку вони холодні, недосяжні та якісь байдужі. Зрідка вітер проносить по небу клапті хмар, які на деякий час затуляють зірки. Там, у височині, дме сильний вітер.
Ну ось і закінчилась моя прогулянка вечірнім зимовим містом. Час додому, до теплої ковдри. Я сяду біля вікна з чашкою гарячого чаю і буду дивитись на зимову казку за вікном.
http://zubrila.com/vechir-zimoyu-tvir-opis-prirodi-lt-br-gt-tvori-z-rozvitku-movlennya-ukra%D1%97nska-mova-ta-literatura-shkilnij-tvir-lt-br-gt/
Твір опис природи взимку
Зимовий день … За вікном білий пухнастий сніг, небо різних відтінків блакитного і сірого, зрідка виходить сонечко. А ось прямо переді мною птиці залишили сліди на снігу. Так цікаво за ними спостерігати! І хто сказав, що взимку природа засинає? Ні, вона живе всіма почуттями та емоціями.
Знову починається снігопад. Ні, ви подивіться! Це ж вальс сніжинок. Вони так плавно падають на землю, кружляючи в повітрі, і відразу тануть. Спостерігаєш за цим танцем і відчуваєш якийсь диво!
І ось знову раптом вийшло сонечко. Воно ніби ласкаво мені посміхнулося, на частки секунди зігріло мене своїм теплом і знову пішло!
Я відкрила вікно, і відразу в кімнату зайшов холодний вітерець. Я простягнула руку і зловила сніжинку. Така тендітна, така самотня … Захотілося її відпустити, але не встигла. Вона в ту ж мить розтанула …
http://yemets.com.ua/tvir-opis-prirodi-vzimku-6-klas-dopomozhit-bud/
Ліс взимку
Зима… Що за чудова пора року! А по-справжньому гарно взимку в лісі. На перший погляд здається, що взимку ліс спить, там панує тиша та спокій. Але насправді це не так. Ось із-за сірої хмари виглядає ласкаве сонечко, і вже не впізнати знайомої галявини. Все навколо іскриться, блищить, набирається світла.
Здригаються та простягають до сонця свої пухнасті гілки ялинки. Невже насправді вихваляються своїм нарядом? Щойно на небі з’явилося сонце, як одразу ж ліс перетворюється на дивну та блискучу картину. Усі дерева на сонці неначе вкриті сріблом.
Мешканці лісу впали у сплячку, а ті, що залишилися, ніби то сторожувати ліс, прикладають великі зусилля, щоб прогодувати себе. Де-не-де синичка перелетить з одного дерева на інше, а ось і заєць-боягуз намагається здерти кору з берези. Ось несподівано з величезної соснової гілки падає сніг, то маленька білка скаче по дереву, міцно тримаючи у зубах горішок.
Звичайно ж що і лисиця, і вовк не сидять на місці. Вони тишком-нишком пробираються серед засніжених кущів у пошуках їжі. А ось на гілці бачимо яскраво-червоні ягоди горобини. Та ні, то ж не ягоди, то снігурі, що присіли та гілку та спостерігають за мовчазною красою зимового лісу. Вдалині поважно блукає лось. Його величезні роги нагадують величну корону, та і сам він начебто той король, що уважно оглядає свої володіння. Десь у небі перегукуються птахи, наче радіють зимовому сонцю.
А сам ліс вкритий пухнастим білим снігом, неначе ковдрою, що виблискує у сонячних променях. Ось так вийдеш у тихий зимовий день у ліс, і не можеш надихатися тим прозорим повітрям, не можеш надивитися на цю красу. Вікові дерева зігнулися під тягарем інею, наче віддають поклон тому, хоти прийшов до них у гості. А ось раптом зірветься сніжний ком з вершини одного з дерев та розсиплеться на тисячі сніжних сріблястих пилинок, які ще довго коливатимуться у повітрі. Нерухомі, високі сплять багато чисельні сосни, відбиваючи лише тінь на білих, гладких заметах.
Лише дуже уважній людині, що тихо ходить і прислуховується до кожного подуву вітра, під силу спостерігати за життям та красою цього зимового царства. Лише тоді відкриється нам уся неймовірна краса сплячого лісу.
http://ukrtvory.ru/lis-vzimku.html
|
