Зимовий ліс
Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.
http://ridna-mova.com.ua/vudu-tvoriv-z-ukrainskoi-movu/48-tvori-opisi.html
Зимовий ліс (Твір-опис природи)
Здалеку ліс здається довгою темною смугою. Коли під’їхали до нього на лижах, виявилося, що ліс зовсім інший.
Дерева стояли в снігу, наче укутані пухкими білими простирадлами. Деякі гілки були чимось схожі на руки і ноги. Здавалося, змерзлі велетні зібралися тут, щоб погрітися вкупі. А лижників вони не пускають їхати далі: хапають за одяг, притримують. Ми побороли ці перешкоди й виїхали на широку галявину. Блискучий сніг вкривав її. Сонце виглянуло з-за хмар, і очам стало боляче від цієї білизни. Аж раптом сонна галявина прокинулася: пролетів вітерець, затанцювали сніжинки. Захвилювалися навколишні дерева. Вітер зробився сильним, завив, а потім ніби заридав, наче голодний звір. Як лютує мороз, щипаючи за ніс, хапаючи за щоки! Він хоче подолати відважних лижників. Та намагання морозу даремні. Стрілою ми мчимо між деревами, і нам нічого не страшно. Ми зникаємо в білій далечині.
До побачення, зимовий ліс!
http://zubrila.com/zimovij-lis-tvir-opis-prirodi-lt-br-gt-tvori-z-rozvitku-movlennya-ukra%D1%97nska-mova-ta-literatura-shkilnij-tvir-lt-br-gt/
Твір- опис “Зимовий ліс ”
Казковий зимовий ліс постає чарівною картинкою . Прекрасне преображення дерев , голі стовбури і гілки покриваються першим найтоншим інеєм і створюється кришталевий ефект невагомості , неземної краси.
Сяючи своєю білизною , мовчазні стовбури зачаровують незримим холодом і пробуджують потяг до прекрасного.
Кожна гілочка як би намагається надати зимовий настрій , зачаровуючи своєю тендітною красою. Відчуття , ніби весь світ тепер має такий чарівний білий окрас , сховавшись ніжним кришталевим інеєм. Ліс чарує своєю загадковістю , плавні півтони і примарні тіні здаються розмитими , а нотки смутку про літо, що пішло розчиняються в цьому мовчазному пейзажі.
На світанку , в променях боязкого зимового сонця , розмальовані чудовими візерунками інею дерева створюють враження прозорості і світла міфічного дзеркального царства. Одягнувшись в білі шати і немов закутавшись туманом , гордо стоять вони , широко розкинувши крони і затьмарюючи тінню сріблясту землю.
Кожне дерево , прикрашене зимовим нарядом велично дивиться на розпростертий перед ним покрив .
Під час прогулянки по дивному зимового бору мимоволі відчувається гармонійність зимової природи . Потрапивши сюди , наче в світ спокою і затишності , вражає величний вигляд лісових вартою – покрившись блискучим убором з інею дерева немов намагаються захистити лісовий куточок від суєтного світу і подарувати спокій і умиротворення.
Зупинившись на галявині і з душевним трепетом розглядаючи барвисті голочки інею на тонкій гілці , приходить те саме відчуття відчуженості від побутової метушні , немов чарами медитації діє зимовий ліс на умиротворений свідомість . Один дотик – і швидкоплинний природний шедевр обсипається прямо на очах , залишаючи від себе лише приємне легке відчуття .
Недовга життя чудових природних творінь , але за відведені їм годинники вони приносять спокій і радість усім , хто зумів помітити їх і звернути на маленький зимовий світ увагу . Дерева в інеї пробуджують у душі юнацький романтичний трепет , нагадуючи своїм виглядом про те , що природа по своїй сутності прекрасна, в будь-який сезон року.
http://shpargalochka.net/tvir-opys-zymovyj-lis/
|
